Наші великі кіровоградці: Георгій Лангемак!

Неслов'янських прізвищ, які роблять честь нашому місту, багато. Декого це здивує, хтось байдуже хмикне, однак левова частина видатних кіровоградців не те щоб українцями, а й навіть слов'янами не були. Шпір, Гомберґ, Тамм, Нейгауз, Мейтус – усі вони варті більш ніж одного рядка в енциклопедіях та журналістських матеріалах. Проте сьогодні ми вестимемо мову лиш про одного – Георгія Еріховича Ланґемака. Тим більше, що 8 липня виповнюється 110 років із його народження.

Щойно хотів написати, що цій видатній людині в місті не присвятили ні вулички, ні пам'ятничка, ні меморіальної дощечки, аж раптом схаменувся – ні, є один такий. Стоїть у нас на стику Об'їзного провулку та вулиці Лейтенанта Шмідта, не доїжджаючи до нового автовокзалу, скромний меморіал радянській зброї перемоги – гвардійському міномету «Катюша», а Георгій Ланґемак якраз і є одним із основних його творців.

Народився товариш Ланґемак у Старобільську, нинішньому райцентрі Луганської області, однак у 1907 році його, сина учителів-мовників, німця та швейцарки, доля привела до Єлизаветграда, де вже наступного року він поступив до чоловічої гімназії (нинішнього Будинку офіцерів). Закінчивши її зі срібною медаллю, юний Георгій планував учитися далі на словесника-японіста, для чого і переїхав до Петрограда. Однак усе та ж доля розпорядилася інакше. Під час повторного перебування на військовій службі (вперше мічман Балтійського флоту, вдруге – вже Червоною Армією) якимось робом зв'язався з артилерією. Ну, а потім пішло-поїхало… Спочатку Георгій Ланґемак здобуває технічну, власне, артилерійську, вищу освіту, і як одного з кращих учнів його лишають працювати в Газодинамічній лабораторії, де він продовжує і доводить до фактичного завершення попередні розробки Миколи Тихомирова, Володимира Артем'єва та Бориса Петропавловського зі створення реактивних снарядів.

Сучасники свідчили, що хоч група зі створення суперзброї Другої світової була чималенька, її справжнім натхненником та рушієм технічної думки був саме Ланґемак. На його лихо на дворі стояли безглуздо-криваві 30-ті роки, кількома адміністративними щаблями нижче на його посаду задивлявся такий собі Андрій Костиков, а в біографії Ланґемака був такий ганебний ляп як німецьке походження і вінчання з улюбленою дружиною в церкві. Ці чинники посприяли тому, що в листопаді 1937-го винахідника заарештували і звинуватили у шпигунстві на користь угадайте кого. Як єхидно колись писав Станіслав Лем, «після вмовлянь шостого ступеню» Ланґемак таки зізнався в антирадянщині. 11 січня 1938 року під стінами Донського монастиря у Москві він був розстріляний разом з директором власного інституту Іваном Клеймьоновим. А вже через півтора року на річці Халхін-Ґол його реактивними набоями успішно воювала радянська авіація. Всі почесті і Героя Соціалістичної Праці отримав Костиков. За цікавим збігом обставин, рідний брат Ланґемака, який залишався жити в Кіровому (як тоді називався Кіровоград) був заарештований у грудні того ж 1937-го у зв'язку з «викриттям грецької антирадянської повстанської організації»! розстріляний був і він.

Треба визнати, що як ганебна роль Костикова, так і невинність Ланґемака були визнані ще радянською владою часів хрущовської відлиги, однак тільки 1991 року останній посмертно отримав заслуженого Героя Соцпраці, а меморіальна дошка на місці його загибелі з'явилася і того пізніше, аж 2003-го. Нам же залишається додати лиш дві речі. Перше, ім'ям Ланґемака названий кратер на зворотному боці Місяця, і друге – як не дивно, автором терміна «космонавтика» був неблизький, але друг Ціолковського товариш Георгій Еріхович Ланґемак, людина і «катюша».