Знання - як спортивне знаряддя!

Знання - як спортивне знаряддя використовують гравці Кіровоградської обласної ліги інтелектуального розвитку.

На сьогодні кількість молодіжних громадських організацій у місті Кіровограді сягає кількох сотень. Але працюють з них лише кілька десятків. Ефективно – одиниці. Кіровоградська обласна ліга інтелектуального розвитку (КОЛІР) – одна з таких.

Працює вона більше семи років. Отже, для того, що дізнатися про неї більше кореспондент газети “Справедливість” звернувся до її президента – Вікторії Талашкевич.

– Будь ласка, розкажіть про створення Ліги.
– Основу інтелектуального руху в Кіровоградській області було закладено в Малій Висці та Новоукраїнці. Саме там виникли перші клуби інтелектуальних ігор. Виходячи з того, що цільовою аудиторією були учні, то й не дивно, що вступивши до кіровоградських ВНЗ, досвід створення клубів вони перенесли в обласний центр.

– Як далі проходила робота щодо популяризації інтелектуального руху в Кіровограді?
– Сьогодні, коли дивишся на обсяг роботи, яку ми провели, іноді здається, що зробити це неможливо. На той час основна проблема була в тому, що не існувало якихось стандартів інтелектуальних ігор. Навчальні заклади проводили вікторини для учнів, але вони мали поодинокий характер. До того ж мотивація їх учасників була на низькому рівні. Тому ми спиралися на досвід Української ліги клубів, яка започаткувала стандарти ігор для таких видів змагань, як спортивний “Що? Де? Коли?”” та “Брейн-ринг”, а з часом започаткувала і всеукраїнські змагання.

– Ви сказали, що Ліга українських клубів започаткувала змагання. Який рівень підготовки кіровоградських команд на увсеукраїнському тлі?
– Не дивлячись на те, що КОЛІР не ставить собі за мету досягнення високих спортивних результатів (кожна команда окремо для себе визначає свою мету), на відміну від клубів Харкова чи Одеси, наші міські команди займають місця не нижче середини турнірної таблиці. Збірна області складає серйозну конкуренцію командам вищого ешелону.

– Якщо КОЛІР не орієнтується на перші місця в турнірних таблицях, тоді яка ж його мета при роботі з молоддю?
– Ми не ставимо за мету когось чомусь навчити – із цим справляються школи та ВНЗ, але допомагаємо навчитися користуватися своїми знаннями. Як сказав один із учасників клубу в телепередачі “Контрасти”, який зиск від знань, якщо ними не користуватися. У такому випадку людина, яка пішла працювати вантажником, закінчивши 9 класів, корисніша для суспільства, аніж та, яка має кілька дипломів, а натомість не має роботи. До того ж кожен має змогу поспілкуватися з людьми, що мають свої “історії успіху” (до речі, деякі з молодих лідерів СПУ в кіровограді також вихідці з КОЛІР).

– Ви працюєте і працювали самі чи хтось допомагав і допомагає?
– Варто класифікувати види допомоги. Є матеріальна. Тут нам допомагають як комерційні структури (наприклад, “Національна компанія холоду”, що вже близько п'яти років допомагає клубові), так і влада (міський відділ у справах сім'ї та молоді). Є – інформаційна, у тому сенсі, що кіровоградські ЗМІ розповсюджували про нас інформацію, а Інститут соціокультурного менеджменту ділився досвідом, як ефективно повинна функціонувати громадська організація. Сьогодні клуб виконує інтегрувальну функцію, у той час як дитячо-юнацький центр в особі Валерія Кизименка взяв на себе підготовку та проведення тренувань і чемпіонатів для учнів.