Сьогодні, 26 травня, на площі Героїв Майдану відбулась акція "Не мовчи. Полон вбиває!".
Про це повідомляє кореспондентка Точки доступу.
На акцію прийшли сотня учасників – це рідні військових і містяни, які прийшли висловити підтримку родинам захисників, які або в полоні, або мають статус безвісти зниклих.
"З них там знущаються, а ми не можемо сидіти склавши руки", говорить мама зниклого безвісти військового Дмитра Ковальчука Тетяна.
Півтора роки, як безвісти зниклий у селі Водяне Донецької області після масованого обстрілу, тоді зникли багато хлопців. Чекаємо і віримо, що вони живі. Ми звертались до уповноваженого по питанню безвісти зниклих, міністерства оборони, президента, товариства "Червоного хреста". Усюди кажуть "Чекайте".
Тетяна Ковальчук праворуч на фото
Каже, син Дмитро, щойно почалась повномасштабна війна, повернувся з Польщі, щоб захищати батьківщину.
Повернувся сам, без повістки, на другий день пішов у терцентр комплектування. Сказав, що не може сидіти у іншій країні, коли вдома війна. Такі акції важливі, щоб влада не забувала, що наші сини, батьки, чоловіки зникли безвісти або в полоні і щоб влада думала і щось робила для того, щоб їх повернути додому живими.
З 11 березня 2023-го року вважається зниклим безвісти чоловік Людмили Янчук Микола.
Маю надію, що він може бути живим, у нього було поранення і його просто не змогли вивезти. У списках загиблих його немає.
Людмила Янчук ліворуч на фото
На фронт, каже жінка, він пішов добровольцем.
Ми маємо сина з інвалідністю, зараз йому 17 років, ми лікували його 10 років. Чоловік хотів йти служити, але не було можливості, бо він роками працював на ліки для дитини. Вже коли у сина почалась ремісія, пішов добровольцем. Він обіцяв, що повернеться, тому я чекаю і вірю.
Такі акції важливі, вважає жінка.
Ми згуртовуємось на них, такі акції підтримують зсередини. Бо люди, у яких рідні не воюють, не розуміють, що ми відчуваємо. Тільки такі дівчата як я, розуміють, що це є…
#акція #зниклі безвісти #військовополонені