Про те, як українці не сидять без діла у країнах, що дали їм притулок від війни, та як українська держава допомагає їм, зокрема у Польщі
Торік кожен десятий бізнес у Польщі відкрили українці – хтось з нуля, хтось прискорено масштабувавши свою справу через кордон. І якщо для останніх вихід на новий ринок став черговим кроком у підприємницькій діяльності, то для перших започаткування власної справи, та ще й в чужій країні, часто без знання мови та уявлення про місцеве оподаткування, стало справжнім випробуванням. Тож для таких підприємців-неофітів у травні 2022 року у Варшаві й відкрився консультаційний центр «Дія.Бізнес», який став першим закордонним осередком, де надають послуги з ведення підприємницької діяльності. Розповідаємо про вплив та дієвість цього інструменту.
«БАЧИЛИ УКРАЇНСЬКУ ВИВІСКУ, ЗАХОДИЛИ РАЗОМ І ПЛАКАЛИ»
…Марина Корнєва виїхала з двома дітьми з Дніпра у березні 2022 року. Вдома вона мала маленький приватний бізнес – шила одяг на замовлення та чохли для автосалонів. Зупинилася родина у Варшаві, й вже за кілька тижнів Марина почала шукати роботу. Через місцевий OLX знайшла оголошення про пошук позаштатної швачки у пральню неподалік.
«Я домовилася з власником, що буду його клієнтам безкоштовно надавати послуги з дрібного ремонту одягу, а він мені за це дасть робоче місце. За 300 злотих місцевий бухгалтер допоміг відкрити через інтернет єдноособову діяльність (аналог українського ФОПу, – ред.) і я почала працювати», – розповідає жінка.
Вже у серпні 2022-го у Марини в тому ж приміщенні відкрилася власна працовня кравєцка (швейна майстерня, – ред.). З дому їй надіслали дві професійні швейні машинки і зараз жінка працює на себе, утримуючи родину, та планує розширити бізнес – винайняти помічника й повернутися до шиття авточохлів…
Історія Марини Корнєвої типова для Польщі, де нині перебувають близько мільйона наших співвітчизників. Більшість з них, оговтавшись від стрімкого та болючого переїзду, починають поступово адаптуватися до місцевих умов та давати собі раду. Чимало з них обирають для себе шлях індивідуального підприємництва, і що цікаво, для багатьох – це перший у житті бізнесовий досвід.
Фото: business.diia.gov.ua
«А все тому, що у Польщі дуже просто зареєструвати бізнес. Українцю достатньо мати ідентифікаційний номер PESEL, що засвідчує легальне перебування в країні, зайти на сайт для реєстрації, обрати потрібні КВЕД та систему оподаткування. Переважно за два-три дні ви вже підприємець», – коментує Укрінформу Вікторія Коритник, керівник центру «Дія.Бізнес» у Варшаві. У цьому центрі українці, що опинилися в Польщі та вирішили відкрити або масштабувати власну підприємницьку діяльність, можуть отримати фахові консультації.
Вікторія Коритник
У Варшаві проєкт «Дія.Бізнес» запрацював в режимі офлайн із 17 травня цього року. До початку повномасштабної війни 11 таких центрів встигли відкрити в Україні – у Харкові, Миколаєві, Одесі, Черкасах, Києві, Полтаві тощо.
Коли ж стало зрозуміло, що в Польщі опинилася найбільша кількість вимушених переселенців з України, Міністерство цифрової трансформації України за підтримки Офісу з розвитку підприємництва та експорту та Польського агентства інвестицій і торгівлі вирішило відкрити «варшавський» центр «Дія.Бізнес». Як і в українських центрах, у польському наші підприємливі співвітчизники можуть отримати консультації з юридичних питань, бухгалтерського обліку, оподаткування, аудиту, підбору кваліфікованих кадрів та будь-яких інших питань, що стосуються ведення підприємницької діяльності на території Польщі.
Однак за бізнес-запитами до консультаційного центру українці почали звертатися лише згодом після його відкриття. Як розповідає Вікторія, перші місяці їхній офіс працював як маленька філія батьківщини, куди, як метелики на світло, заходили українці, що опинилися в новому для себе й незнайомому середовищі.
«Люди бачили вивіску українською і їм було байдуже, що це консультаційний центр для підприємців. Вони заходили, сідали на стілець, видихали, що нарешті знайшли своїх, і плакали. А разом з ними плакали й ми. І починали діяти. Шукати людям, а це були здебільшого жінки з дітьми, житло, одяг, ліки, засоби гігієни. Допомагали отримати документи. Працювали по 10–12 годин на добу», – згадує перші тижні роботи Вікторія.
Поступово запит на послуги центру почав змінюватися на профільний. Тож суто діловим «Дія.Бізнес» став десь місяці за три-чотири після офіційного відкриття.
Фото: business.diia.gov.ua
НАРІВНІ З МІСЦЕВИМ БІЗНЕСОМ
За словами представників центру, польський уряд надав можливість створювати бізнес українцям, які отримали PESEL зі статусом UKR, на тих же умовах, що й для місцевих. Українському малому й середньому бізнесу після повномасштабного вторгнення дозволили працювати у Польщі за спрощеною системою оподаткування – вести єдноособову діяльність господарчу, або зареєструвати «спулку» (аналог ТОВ). Українці мають ті ж самі пільги при відкритті та веденні бізнесу, що й поляки.
«Коли ви реєструєте своє підприємство, можете обрати ставку, за якою хочете оподатковуватися – від 6% до 23%. Є три групи оподаткування. При цьому змінити одну групу на іншу не проблема. Можете попрацювати місяць на одній ставці податку, перезаявитися і змінити ставку на іншу, все робиться в особистому електронному кабінеті», – пояснюють в центрі.
Загалом податкова у Польщі максимально лояльна для підприємців. Вона тут радше помічник, ніж наглядач чи каральний орган. У разі якихось помилок у звітності бізнес попереджають про це і дають 30 днів для виправлення.
Серед головних переваг для відкриття власної справи саме у Польщі, окрім податкової системи, в «Дія.Бізнес» називають розвинуту інфраструктуру, низькі бюрократичні перепони, наявність добре освічених спеціалістів. Щоправда закликають брати, до уваги й такий чинник, як місце майбутнього розташування підприємства. У великих містах – на кшталт Варшави або Кракова – вища конкуренція, але при цьому й більший клієнтський попит на товари та послуги. Натомість у провінційних містах легше відкривати виробництво через більшу кількість вільних локацій, нижчу вартість оренди та час на дорогу до роботи.
Фото: business.diia.gov.ua
Однак рейтинг польських міст за кількістю відкритих там українських компаній свідчить якраз про те, що ризикувати за межами мегаполісів наші люди поки не наважуються. У «Дія.Бізнес» поінформували, що за їхньою допомогою з початку війни у Варшаві було відкрито 9 406 фірм, у Кракові – 2 661, у Вроцлаві – 2 128, у Познані – 1 084 та Любліні – 1 033 підприємства. Тоді як, наприклад, у Сосновці, Легниці, Ольштині, Кошаліні або Радомі кратно менше.
«Тим не менш, з точки зору бізнес-клімату, як на мене, Польща дуже вигідна. Якщо ви хочете потестити міжнародний ринок перед експансією свого бізнесу, Польща для цього один з найкращих варіантів», – упевнена Вікторія. За її словами, українців, охочих масштабувати тут свою справу, від початку війни стає дедалі більше. Якщо у перші місяці українці зазвичай цікавилися, як відкрити справу, то тепер запитують переважно про експорт, дозвільні документи та сертифікацію української продукції.
Не лякають наших людей ані висока конкуренція на місцевому ринку, ані маленька маржа, ані більш тривалий час виходу на рівень беззбитковості. І навіть складнощі з отриманням кредиту на розвиток справи не стають на заваді українським підприємцям. Так, українці можуть взяти у Польщі кредит на тих же умовах, що й місцеві мешканці. Та є одне «але». Переконливим аргументом в очах банку буде наявність не лише PESEL зі статусом UKR, а посвідки на тимчасове проживання – «karta pobytu», яка дає право перебувати у країні до 2025 року.
«Банки перестраховуються, звісно. А раптом ви повернетеся додому чи переїдете в іншу країну? Якщо українець не має посвідки на проживання – йому кредит дають неохоче, це правда. Але з наявним статусом це не проблема. Умови кредитування вигідні», – пояснює Вікторія Коритник. До того ж, у випадку відмови завжди залишається можливість звернутися по допомогу до кредитних спілок та до різноманітних фінансових інституцій, які принаймні порадять, де ще можна пошукати кошти на розвиток бізнесу.
ЗДОРОВА КОНКУРЕНЦІЯ ТОЧИТЬ НАВІТЬ ЗАТЯТИЙ ПРОТЕКЦІОНІЗМ
У «Дія.Бізнес» зауважують, що наші співвітчизники зазвичай намагаються запустити у Польщі бізнес, який потребує найменше витрат на придбання основних засобів. У більшості це послуги, онлайн-торгівля, але не менш популярними напрямами є освіта, будівництво, сфера краси, консалтингові послуги, туризм, послуги на ринку нерухомості, кав’ярні, IT-компанії.
Якщо українці винаймають персонал (за умови ведення єдноособової діяльності господарчої власник має можливість взяти до 5 осіб), то зазвичай працевлаштовують своїх співвітчизників. У тому числі й з міркувань економії. В перші місяці, не володіючи мовою, не знаючи особливостей бухобліку та оподаткування, власники українських фірм шукали польських фахівців. Але зрозуміли, що для багатьох, особливо невеликих бізнесів, вони не по кишені. Перше, з чим стикається український роботодавець у Польщі, це запит польських спеціалістів на велику ставку та маленькі відсотки від прибутку чи від продажу. Українські роботодавці ж звикли навпаки: платити невелику ставку, але великий відсоток, щоб людина була мотивована працювати на результат. «Тож українські компанії, що ведуть єдноособову діяльність, не можуть собі дозволити брати на роботу поляків. Навіть компанії, в штаті яких 3–4 співробітники. Тому вони беруть зазвичай українців, які вже живуть у Польщі достатньо довго, вже асимільовані, мають налагоджені соціальні зв'язки, вільно спілкуються польською та англійською мовами», – розповідає Вікторія.
Вона також ділиться ще одним спостереженням за місцевим ринком. Поляки сповідують ідею протекціонізму на всіх рівнях, у тому числі, й на побутовому. Тому серед низки схожих пропозицій вони оберуть місцевого виробника. Не тому, що він кращий, або дешевший, або зручніший, а тому що він – свій. Перший рік це неабияк напружувало українських підприємців, але поступово тенденція починає змінюватися. Принаймні, у великих польських містах.
Фото: instagram.com/milkbarwarsaw
«Наприклад, сьогодні в українську «Чорноморку», «Львівські круасани», чи Milk Bar черги стоять аж на вулицю. Люди по дві години чекають, щоб сісти за столик. І якщо раніше це були переважно українці, то тепер ми бачимо, що близько 40% у цих чергах – поляки. Поруч з нашим офісом відкрився український салон краси, де працюють наші дівчата, говорять українською, але 80% трафіку при цьому – це вже польські жінки. Так що в останні пів року місцева споживча культура під впливом українського бізнесу змінюється. Можливо, поляки і не хочуть підтримувати українських підприємців, але тепер у них часто немає іншого вибору», – сміється Вікторія.
Про «немає вибору» вона має рацію. За два останні роки українці зареєстрували в Польщі 48 464 ФОПи. До початку повномасштабного вторгнення наші співвітчизники відкривали близько 200 індивідуальних підприємств на місяць. Навесні 2022 року їх кількість зросла з 600 до 1 700. Наступні місяці українці реєстрували щомісяця вже по дві тисячі ФОПів, а у 2023 році цей показник сягнув позначки у три тисячі на місяць. У «Дія.Бізнес» підрахували, що торік українці відкрили у Польщі 30 325 нових індивідуальних компаній.
На першому етапі наші підприємці переважно орієнтувалися на українського ж покупця. Але не кожна конкуренція є агресивною, бо з іншого боку це рушійна сила для всіх.
Сьогодні центр «Дія.Бізнес» у Варшаві намагається проводити все більше спільних польсько-українських заходів – бізнес-форумів, воркшопів та освітніх програм. Як підкреслюють організатори, для поглиблення співпраці та порозуміння між підприємцями обох країн. За тиждень проходить по 5–6 таких подій. Намагаються долучати наших підприємців до спільних бізнес-проєктів з поляками, особливо у сферах технологій та виробництва. Багато з цих проєктів підтримуються через бізнес-асоціації та державні програми, спрямовані на зміцнення двосторонніх торговельних відносин.
«Перший рік усім було складно, всі говорили, що готові повертатися додому. Відбувалася адаптація навіть не бізнесу, а самих людей. Але за два роки люди налагодили соціальні зв'язки та більш-менш комфортне життя. І я бачу велику кількість підприємців, які хочуть повернутися додому, розвиваючи при цьому вже налагоджений бізнес у Польщі», – резюмує Вікторія.
Юлія Абакумова, Київ
Перше фото: business.diia.gov.ua