Смерть неминуча і в мирний час, але через військові дії вона ближча, ніж здавалося раніше.
Психолог і священик розповіли, як пережити смерть близької людини / колаж УНІАН, фото ua.depositphotos.com
Війна в Україні щодня, щогодини і щохвилини забирає величезну кількість життів не тільки цивільних людей, а й військових. Серед них чоловіки – чиїсь чоловіки і сини, тому невтішні жінки шукають допомоги тих, хто знає, як впоратися з втратою сина або чоловіка.
Як пережити смерть дорослого сина чи чоловіка – поради священика
Священик Православної церкви України, активіст, ректор Відкритого Православного Університету Святої Софії-Премудрості Георгій Коваленко порадив, як пережити смерть сина/чоловіка або іншої близької людини:
Церква, по-перше, говорить, що у Бога немає мертвих – у Бога всі живі. Якраз смерть і похорон, прощання, поминки – це такий момент у житті людини, спільноти, коли перевіряється наша віра у вічне життя, віра у воскресіння. І, якщо ми віримо, то для нас це все-таки певний момент не прощання назавжди, ми маємо надію на зустріч у Царстві Небесному.
Відео дня
Священик не тільки пояснив, чи гріх не йти на похорон, а ще й вказав на те, навіщо покійних поминають. Коваленко наголосив, що ми продовжуємо молитися, влаштовуємо поминки, згадуємо про людину, щоб не забути одне одного, і, коли зустрінемося, впізнати.
“Тому для церковної людини все-таки – це хоч подія і трагічна, хоч вона і болюча, і так само, як і для будь-якої людини, смерть – це жахлива річ, особливо, коли гинуть діти, батьки ховають своїх дітей або молодих людей, особливо зараз – у час війни. Те саме наше гасло “Герої не вмирають” – воно схоже на християнське “Христос Воскрес!”. Тобто сенс один і той самий”,– пояснив експерт.
Він також сказав, як пережити смерть чоловіка чи сина і що допомагає це зробити:
Священнослужитель додав, що можуть допомогти пережити трагічну подію добрі справи, зроблені в пам’ять про померлого.
Як пережити смерть чоловіка – поради психолога
Психологиня та психотерапевтка Марія Янчук з погляду психології також радить, як пережити раптову смерть чоловіка чи сина. Експертка вважає, що горювання – це процес, має пройти певний період і він тривалий. Втрата близької людини – це завжди від півроку – це період на відновлення. Потім рік, два і три – це така нормальна фаза прожиття горя, горювання, як прийняти, інтегрувати смерть близької людини і жити далі.
Є велика різниця між тим, коли помирає близька людина від хвороби чи від старості, – це сприймається легше. Коли людина помирає несподівано, – тобто війна і наслідки війни, – перша реакція – це шок. І важко змиритися і прийняти цю ситуацію. Може виникнути дереалізація, тут потрібно на це звернути увагу близьким людям, які поруч із людиною, яка втратила когось.
Тут добре працює підтримка у вигляді “я просто буду поруч із тобою”, тобто для такої людини важливо, щоб хтось біля неї був поруч. Можна нічого не говорити, не заговорювати цю історію, а просто бути, допомагати в рутинних життєвих справах, бо може виникати дисфункція, і давати змогу людині виговоритися, виплакатися. Важливо вивільнити горе, яке всередині людини.
Перша рекомендація – звернутися до фахівця – психолога, психотерапевта, який допоможе пройти цей процес. Друге – це навіть може бути і звернення до психіатра, тобто отримання ще й медикаментозної підтримки. Це не є захворюванням, це період, і зараз організм все частіше самостійно не справляється, і тоді такі медикаментозні втручання будуть ефективними. Треба дивитися по ситуації.
Для людини, яка перебуває в процесі горювання, – приймати допомогу оточуючих, просити про неї, не залишатися на самоті, бути поруч із близькими.
Травмувальною вважається подія, якою я не можу поділитися. Якщо я нею можу поділитися, інтенсивність знижується і це проживається легше. Це взагалі починає проживатися. Щойно ми закриваємося – горе не проживається, воно, як камінь, просто лягає десь усередині нас.