Укрінформ бачив, як працює механізм енергосервісних компаній (ЕСКО) у південних регіонах України
Регулярні російські атаки на енергосистему України та спричинені ними періодичні відключення світла змусили як пересічних українців, так і бізнес та комунальників задуматися над установленням невеликої власної генерації. Для останніх – це можливість безперебійно надавати послуги та створювати, наскільки це можливо, комфортні умови для своїх споживачів. Крім того, завдяки власній генерації підприємства зможуть зекономити на витратах на комунальні послуги.
Однак місцеві бюджети не завжди можуть профінансувати встановлення сонячних панелей через нестачу коштів. Банки дають кредити лише на саме обладнання – не найдорожчу частину проєкту, а за грантами стоять черги. У цій ситуації може виручити механізм ЕСКО. Це залучення приватного інвестора – енергосервісної компанії (від англ. ESCO – Energy Service Company), який допомагає реалізувати проєкт і певний час повертатиме свої інвестиції завдяки економії у споживанні електрики чи інших комунальних послуг обʼєктом інвестицій.
Як працює ЕСКО та які є приклади успішних ЕСКО-проєктів у громадах – у матеріалі Укрінформу.
СОНЯЧНА ГЕНЕРАЦІЯ З МОРСЬКИМ КРАЄВИДОМ
Один із водоканалів в Одеській області (конкретних назв та прізвищ топменеджерів не даємо з безпекових причин, – ред.) захотів убезпечити себе від відключень світла, установивши сонячні панелі на всіх своїх об’єктах. Почати вирішив із очисних споруд та насосної каналізаційної станції. За коштами на втілення проєктів комунальники пішли не до банку чи донорів, а до приватних інвесторів, обравши так звані ЕСКО-контракти.
Механізм ЕСКО в Україні впроваджений із 2015 року. Він передбачає залучення приватних інвестицій у проєкти з енергоефективності та встановлення власної генерації в комунальному секторі. Зокрема, йдеться про водоканали, лікарні, теплокомуненерго, навчальні заклади.
«Механізм передбачає, що всі заходи з енергоефективності, також установлення сонячних станцій, реалізують приватні ЕСКО-компанії за власні кошти і в межах обсягів споживання об’єкта», – пояснює аналітик проєкту зі сприяння залученню інвестицій в енергоефективність громадських будівель Програми розвитку ООН Роман Палагусинець.
Яка ж тоді зацікавленість в інвестора? Суть у тому, що інвестор повертає вкладені кошти завдяки економії у споживанні ресурсів, яка виникає в комунальних закладів через впровадження проєкту. Контракт може бути укладений на строк до 15 років. Під час дії контракту частину від заощадженого споживання ресурсів отримує громада, іншу частину – інвестор. У класичній моделі розподіл економії між інвестором та громадою становить 80:20.
«У перші сім років дії ЕСКО-механізму він не поширювався на сонячні станції, тому що тариф на електрику був занизький й окупність проєкту для інвесторів перевищувала 10 років. Тому спочатку на умовах ЕСКО проводили термомодернізацію будівель, модернізацію насосних агрегатів Держводагентства», – зауважує Палагусинець.
Нову модель, що стосувалася встановлення сонячних панелей на об’єктах комунальної власності, ініціювала ПРООН в Україні у 2023 році. Ця організація супроводжує громади на всіх етапах втілення проєкту в життя.
Наприклад, для водоканалу на Одещині експерти ПРООН розробити два попередні техніко-економічні обґрунтування, які дали змогу побачити ефективність СЕС для громади, визначили потрібну потужність станцій, обсяг необхідних інвестицій та окупність проєктів. На основі техніко-економічних обґрунтувань і були розраховані попередні параметри ЕСКО-контрактів, які потім пропонували інвесторам на тендері. ПРООН також допомогла цій громаді підготувати тендерну документацію й супроводжувала тендер.
У результаті цього згаданий водоканал знайшов інвестора й установив на своїх очисних спорудах сонячну станцію потужністю 450 кВт та накопичувачі енергії ємністю 150 кВт-год. Вартість угоди становила 42 млн грн, термін – 15 років. Нову СЕС запустили уже на початку червня – і вона у перший місяць роботи дала змогу замістити 42% споживання електроенергії очисними спорудами.
«Такого сонця, як цьогоріч, тут не було ніколи. І цей фактор також має значення для окупності проєкту», – каже директор водоканалу Євген Миколайович.
Однак на встановленні СЕС водоканал не зупинився. Паралельно з ЕСКО-контрактом підприємство залучило грант на заміну частини обладнання очисних споруд, додатково скоротивши так споживання електрики удвічі. Однак за сприятливої сонячної погоди виробництво електрики на СЕС значно перевищує потреби водоканалу – а це водночас призводить до необхідності обмежувати генерацію і подовжує строк окупності проєкту для інвестора.
Вихід із такої ситуації – набуття комунальним підприємством статусу активного споживача. Це статус, який дає можливість відпускати надлишок згенерованого струму у загальну мережу, отримуючи додатковий дохід. Законодавство не забороняє набувати статус активного споживача у період дії ЕСКО-контракту. Потрібно лише підписати додаткову угоду між замовником (у нашому випадку – водоканалом) та постачальником послуг і поставити спеціальний прилад обліку, який фіксуватиме відпускання електрики в мережу.
За словами директора водоканалу, пакет документів, потрібний для набуття статусу активного споживача, уже передали місцевому постачальникові електроенергії.
«Ідея набуття статусу активного споживача – у продажі надлишків, які раптом виникли. Не можна встановити 2 МВт, щоб спожити 100 кВт, а решту збувати за гроші в мережу. Активний споживач – не бізнесовий механізм, а механізм, який дає змогу не обмежувати генерацію споживача», – застерігає експерт ПРООН Олексій Корчміт. Тож він звертає увагу на те, що активний споживач може збувати в мережу не більше ніж половину від встановленої потужності або власного споживання.
Другу СЕС водоканал установив на насосній станції. Її потужність становить 130 кВт, контракт розрахований на 14 років. Станція почала працювати 1 вересня і вже згенерувала майже 6 МВт-год електроенергії. Очікується, що вона дасть можливість забезпечити 25% споживання насосної станції. Крім того, ця станція згодом також зможе відпускати надлишки згенерованої електрики в мережу.
Загалом завдяки встановленню СЕС водоканал розраховує отримати значну економію на енергоресурсах уже цьогоріч, і це, окрім іншого, матиме позитивний вплив на фінансове становище підприємства. Очікувана економія на обох станціях – близько 4,3 млн грн на рік. За словами Євгена Миколайовича, завдяки цьому водоканал зможе забезпечити необхідні для своєї роботи видатки (ремонти мереж, зарплати тощо) навіть із нинішнім тарифом, що менший за розрахунковий приблизно на 30% і становить 64,98 грн за кубометр.
ПРИВАТНІ ІНВЕСТИЦІЇ МОЖНА ЗАЛУЧАТИ Й У ШКОЛИ
Технічну підтримку для встановлення сонячних панелей ПРООН надає тільки для лікарень та водоканалів. «Ці об’єкти мають рівномірне споживання протягом року та доби. І все, що згенерувала СЕС, по суті, буде спожите об’єктом», – пояснює Палагусинець.
А от школи та садочки, за його словами, на жаль, не потрапляють під таку модель, адже їхнє основне споживання енергії припадає на осінь, зиму й весну та переважно у світлу частину доби. А от улітку, коли СЕС генерують найактивніше, подіти вироблену електрику цим закладам буде нікуди. Тобто ЕСКО- проєкти не мають економічної привабливості, тому на фінансування встановлення СЕС закладам освіти краще шукати гранти.
Хоча навчальні заклади все ж можуть в деяких випадках залучити інвесторів для ЕСКО: якщо плануватимуть термомодернізацію своїх будівель, установлення індивідуальних теплових пунктів (ІТП).
Прикладом такого рішення є один із одеських ліцеїв, який реалізував проєкт модернізації у 2019 році й уже навіть закрив ЕСКО-контракт.
Ліцей обрав не надто поширену модель партнерства, коли заходи енергоефективності співфінансують громада та приватний інвестор. У такому випадку зекономлені на зменшенні споживання енергетичних ресурсів кошти розподіляються між інвестором та громадою не у співвідношенні 80:20, а залежно від внеску кожної зі сторін в економію споживання.
«Для того щоб змінити фіксований відсоток, потрібно було провести енергоаудит, що і зробив наш проєкт ПРООН. Ми визначили, який ефект дадуть заходи, що профінансовала громада, а який – заходи зі сторони інвестора. У нашому випадку 55% економії йшло інвестору», – розповідає Палагусинець.
За кошти міського бюджету ліцей утеплив фасад, замінив вікна і двері. Інвестор же впровадив ІТП з температурним регулюванням. Вартість контракту з інвестором становила 800 тис. грн, очікувана економія у споживанні становила 30% від базового рівня, або близько 200 тис. грн на рік (з урахуванням тарифів на тепло 2019 року).
Однак фактична економія становила 40–50% на рік, а з урахуванням зростання тарифу на тепло ЕСКО-контракт вдалося завершити навіть раніше, ніж передбачалося: не за вісім років, а за чотири.
«Якби ліцей просто утеплив фасад, замінив вікна та двері без впровадження температурного регулювання, економії не було б. Просто у приміщеннях було би спекотно, відчиняли вікна, і все тепло йшло б у повітря», – пояснює Палагусинець. Тепловий же пункт, за його словами, допомагає регулювати подання теплоносія залежно від температури повітря та режиму перебування дітей у закладі. Так, на ніч температуру у приміщеннях можна знижувати, а потім автоматично підвищувати зранку. Директорка ліцею Валентина Миколаївна зазначає, що після модернізації у закладі стало помітно тепліше й діти можуть перебувати у приміщеннях у легкому одязі.
Після завершення контракту ІТП, який був власністю інвестора, перейшов на баланс ліцею. Обслуговування обладнання тепер здійснює персонал навчального закладу. «Ми хочемо взяти ІТП на своє обслуговування як комунальне підприємство, яке супроводжувало проєкт від самого початку», – зазначає керівник проєктів і програм КП «Агентство програм розвитку Одеси» В’ячеслав Теплицький.
За словами директорки комунальної установи «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ Київського району Одеси» Юлії Чернієнко, тільки в цьому районі міста уже близько 15 навчальних закладів уклали схожі ЕСКО-контракти. «Вважаю, що ІТП потрібно вводити лише разом із модернізацією внутрішньої системи опалення. Особливо, якщо проводиться модернізація будівель, збудованих у 80–90 роках», – наголошує вона.
ЩО ВАРТО ЗНАТИ ПЕРЕД УКЛАДАННЯМ ЕКСО-КОНТРАКТУ
Експерти ПРООН наголошують, що в разі встановлення сонячних електростанцій на водоканалах чи лікарнях потрібно враховувати: вони покривають не все споживання комунального підприємства, і навіть не половину.
«Сонячні станції в усередненому показнику після року заміщають 20–25% потреби в електроенергії. На жаль, вони не розв’язують проблеми з електропостачанням у зимовий період», – каже Палагусинець.
На практиці влітку СЕС дозволяють замістити у середньому 40% потреби в електриці, іноді – навіть повністю забезпечити об’єкт електроенергією у період із 12:00 до 18:00. Але взимку генерація на сонячних станціях падає: у південних регіонах приблизно утричі, у північних – ще більше.
Крім того, прямі капіталовкладення та ціна ЕСКО-контракту – це не те саме. Інвестор вкладає кошти у проєкт у гривнях і повертає також у національній валюті. Однак, зважаючи на тривалість контрактів та залучення імпортного устаткування, потрібно враховувати ту ж девальвацію. «Відповідно співвідношення ціни контракту до інвестицій становить 1:3 чи 1:4. Якщо інвестор дає 1 млн грн, то ціна контракту буде 3 млн грн», – зазначає Палагусинець. (Щиро кажучи, щось вони загнули, де в нас така девальвація, щоб закладати чотирикратне перевищення?).
Самі торги, хоч і відбуваються в електронній системі «Прозорро», також мають певні особливості. Скажімо, традиційний підхід до закупівлі, де переможцем є той, хто запропонував найнижчу ціну, під час енергосервісу не спрацьовує. Натомість переможця визначають за показником ефективності у договорі: перемагає той, хто пропонує найбільшу економію за найкоротший строк.
Вартість ЕСКО-контрактів залишається незмінною упродовж усієї їхньої дії. Обладнання, установлене за кошти інвестора, під час дії контракту перебуває у його власності. Відповідно саме інвестор обслуговує та за потреби ремонтує ті ж сонячні панелі.
За даними ПРООН, із 2015 року в Україні укладено 650 ЕСКО-контрактів на загальну суму 2 млрд грн. Із них 25 контрактів на понад 400 млн грн передбачають установлення сонячних електростанцій.
Водночас, за оцінюваннями Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження, сьогодні лише центральні органи виконавчої влади щороку витрачають на оплату компослуг понад 16 млрд грн, а з урахуванням витрат муніципалітетів сума становить аж 250 млрд грн. Воднораз потенціал енергозбереження за цими категоріями споживачів становить від 45%.
«Усі комерційно життєдіяльні проєкти держава має віддавати у приватний сектор, стимулюючи бізнес впроваджувати заходи з підвищення енергоефективності на об’єктах для відновлення та розвитку країни. А це конкретно ЕСКО-сервісний механізм. Уся світова практика активно використовує потенціал механізму ЕСКО», – вважає очільниця агентства Ганна Замазєєва.
За її словами, у центральних органах щорічно можна економити близько 7,5 млрд грн завдяки впровадженню енергоефективних заходів. Якщо ж говорити про громади, то в них сумарна економія може становити близько 112 млрд грн.
Однак для впровадження ЕСКО потрібна, як кажуть, політична воля: і комунального підприємства, і місцевої влади. Адже мало того, щоб підприємство бажало залучити інвестиції. На такі проєкти потрібне погодження місцевої влади – а із цим можуть виникати проблеми, якщо керівництво не розуміє вигоди від ЕСКО для всіх жителів громади.
Проведення модернізації потребує зусиль, але й виграють у результаті цього всі учасники процесу. Тому, якщо говорити про встановлення СЕС на комунальних закладах, – то це той самий розвиток розподіленої генерації, який тепер необхідний державі.
Вікторія Наконечна, Київ – Одеса – Київ
Матеріал підготовлено за сприяння проєкту підтримки ЕСКО від Програми розвитку ООН (ПРООН)
Фото надала ПРООН