Збереження транзиту газу через Україну: які рішення шукає Європа

Збереження транзиту газу через Україну: які рішення шукає Європа

Для деяких країн ЄС збереження транзиту газу через Україну є питанням утримання цін на енергоресурси

Уже цьогоріч спливає дія контракту на транзит російського газу через Україну, що був підписаний між НАК “Нафтогаз України” та ПАТ “Газпром”. Позиція нашої держави у цьому питанні непохитна: нового договору із державою-агресором не буде. На цьому неодноразово наголошував Президент Володимир Зеленський. А єврокомісарка з енергетики Кадрі Сімсон зазначала, що Європа зможе жити без російського газу.

Однак, не всі країни ЄС готові відмовитися від транзиту газу через Україну. Тому, враховуючи реалії, йдеться не про продовження контракту з Росією, а про зміну транзитних потоків. Як це виглядатиме та до чого схиляються в Європі – читайте в огляді Укрінформу.

Чи є на сході ресурси, щоб замістити російський газ

Основними споживачами російського газу, який зараз транспортується територією України, є Словаччина та Австрія. І вони прагнуть й надалі користуватися цим маршрутом після 31 грудня 2024 року, пише видання Bloomberg. Одним із варіантів, як зберегти постачання газу, є заміна його постачальників – Росії на Азербайджан.

Однак залишається незрозумілим, як цей варіант буде працювати, адже такий сценарій ускладнюється політичними факторами та логістичними труднощами. “Азербайджанська державна компанія SOCAR може взяти на себе роль ПАТ “Газпром” і продавати газ до Європи, або ж компанія може сприяти транзиту через Україну”, – пише Bloomberg.

За оцінками експертів, які наводить видання, для ефективного використання української газотранспортної системи обсяг палива від Азербайджану має становити близько 10-11 млрд кубометрів на рік. Це на 5 млрд кубометрів менше, ніж транспортується через українську ГТС нині. І, здається, цілком посильна задача для нового постачальника, адже Азербайджан постійно збільшує видобуток “блакитного палива”. 

Збереження транзиту газу через Україну: які рішення шукає Європа

Фото: Укртрансгаз

Так, за підсумками 2023 року у країні видобули понад 48 млрд кубометрів газу, що на 3,8% більше порівняно із 2022-м. Всього ж за 20 років газовидобуток зріс у 10 разів. Експорт газу з Азербайджану у 2023 році склав 23,8 млрд кубометрів – це на 5% більше порівняно із 2022 роком. До того ж, із цього обсягу 11,8 млрд кубометрів “блакитного палива” було поставлено до європейських країн.

За різними  оцінками станом на 2017 рік, поклади природного газу Азербайджану становили 35 трлн кубометрів. Із таким показником країна посідає 25-те місце у світі за запасами “блакитного палива”. До того ж, доведені запаси газу в Азербайджані у 95,8 разів перевищують річне споживання країни.

Азербайджан розширює експорт газу 

У 2023 році державна  компанія Азербайджану, яка є кандидатом на заміну Газпрому, видобула 8,4 млрд кубометрів газу. Вона дотримується загального азербайджанського тренду, щороку збільшуючи видобуток. Так, у 2022 році компанія видобула 8,1 млрд кубометрів “блакитного палива”, у 2021 році – 7,9 млрд кубометрів.

Однак державна компанія проводить свою діяльність не лише в Азербайджані. Так, у листопаді минулого року вона відкрила офіс у столиці Туркменістану Ашхабаді. Імпортом туркменського газу Азербайджан займається із 2022 року.

Також опрацьовується партнерство з Туркменістаном у спільній розробці прикордонного родовища Достлук, газ із якого може постачатися до Європи. Меморандум по спільну розробку родовища між Туркменістаном та Азербайджаном був підписаний у 2021 році.

Уже цьогоріч компанія приєдналася до геологічної розвідки покладів газу на плато Устюрт, що в Узбекистані. Таким чином, ресурс потенційного замінника Газпрому не обмежується лише рідною країною: компанія активно розвивається у Каспійському регіоні та країнах Середньої Азії.

Збереження транзиту газу через Україну: які рішення шукає Європа

Крім того, SOCAR активно працює над розвитком експорту природного газу. Із 1 вересня цього року компанія почала постачати газ до Хорватії. Ця балканська країна стала вже десятою, що отримала азербайджанський газ. Крім неї “блакитне паливо” з Каспію постачається до Італії, Греції, Болгарії, Румунії, Угорщини, Сербії, Словенії, Туреччини та Грузії.

За заявами президента Азербайджану Ільхама Алієва, зараз ведуться переговори із ще трьома європейськими країнами про постачання газу. Загалом, експорт “блакитного палива” у європейський регіон планується подвоїти уже до 2027 року. За очікуваннями, цьогоріч Європа отримає 13 млрд кубометрів азербайджанського газу.

При цьому Bloomberg зазначає, що газосховища ЄС переповнені, і транзит газу через українську ГТС зараз складає менше 5% від загального обсягу поставок на континент. Проте для таких країн, як Словаччина та Австрія, пошук нових джерел імпорту може означати підвищення цін, що не подобається їхнім політикам.

Вигоди, ризики й побоювання

В Україні деякі експерти висловлюють побоювання щодо ймовірності змішування азербайджанського газу із російським у разі підписання угоди про транзит, чи навіть й “документальної” заміни – коли за документами газ азербайджанський, а насправді, фізично з російських родовищ. Однак, якщо буде передбачений чіткий технологічний контроль походження “блакитного палива” для транзиту, такого ризику вдасться уникнути. 

Потенційна ж угода про транзит азербайджанського газу може принести Україні й геополітичну вигоду. Окрім отримання доходів від самого транзиту, це дозволить посилити партнерські відносини із низкою держав та й загалом вплив нашої держави на енергетичній мапі континенту. Транзит можна також використовувати як важіль впливу на геополітичній арені, що в умовах російської агресії буде для України не зайвим.

І є ще один нюанс. У випадку відсутності з 2025 року газового транзиту Україні доведеться деінде шукати кошти на утримання своєї розгалуженої ГТС – а це мільярди гривень на рік. В умовах війни це буде складно зробити, адже пріоритетом у фінансуванні є армія. А заміна російського газу азербайджанським дозволить отримати ці необхідні для утримання ГТС кошти.

Марина Ничипоренко, Київ

Фото: Facebook

www.ukrinform.ua