Радіація по-різному вплинула на міста, де сталися такі трагедії.
Порівняно з ударами по Хіросімі та Нагасакі, аварія у Чорнобилі була значно потужнішою / колаж УНІАН, фото Вікіпедія
У 20 столітті сталися три найбільші ядерні катастрофічні події у трьох містах: дві в Японії та одна в Україні. Всі знають, що сталося в кожному з цих трагедій, але не зовсім зрозуміло, чому люди змогли жити далі в Хіросімі та Нагасакі, проте не у Чорнобилі, пише IFLScience.
Відомо, що на початку серпня 1945 року США скинули дві ядерні бомби на японські міста Хіросіма та Нагасакі з різницею в три дні. Внаслідок цієї атаки загинуло від 129 до 226 тисяч людей, більшість з них були цивільними.
“Навіть ті, хто поспішав до міста, щоб допомогти жертвам після вибухів, швидко піддавалися впливу радіації. У наступні роки багато з тих, хто вижив, повідомляли про випадки лейкемії, а також про інші види раку та жахливі стани. Вагітні жінки, які зазнали впливу вибухів, мали значно вищий рівень викиднів і дитячої смертності. Діти, які вижили після народження, частіше мали вади розвитку, інтелектуальні порушення, затримку росту і підвищений ризик розвитку раку”, – зазначили у виданні.
Відео дня
Зазначається, що бомбардування Хіросіми та Нагасакі поки є єдиним випадком застосування ядерної зброї проти населення. Однак Чорнобильська катастрофа стала нещасним випадком. Трагедія сталася в ніч проти 26 квітня 1986 року, коли вибухнув несправний реактор, внаслідок чого вивільнилися небезпечні речовини в атмосферу.
“Сила вибуху поширила забруднену речовину на значну частину території Радянського Союзу (сучасні Білорусь, Україна та Росія). Під час вибуху загинуло двоє людей, ще близько 28 померли протягом тижня, а 600 000 осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії (так звані “ліквідатори”), згодом зазнали впливу небезпечних рівнів радіації”, – додали у матеріалі.
За словами експертів, основною відмінністю між цими випадками є те, що ядерний вибух може відрізнятися від вибуху ядерного реактора. Бомби, які були скинути на Хіросіму та Нагасакі, були підірвані далеко над рівнем землі, що дозволило максимізувати потужність вибуху та зменшити рівень радіації.
“На противагу цьому, вибух у Чорнобилі, який був набагато меншим і стався на рівні землі, викинув в атмосферу в 400 разів більше радіоактивних матеріалів, а також залишив великі шматки уламків ядерних відходів (частин реактора, забруднених радіацією) на місцевості”, – пояснили в IFLScience.
Крім того, існує кількість розщеплюваного матеріалу, який використовують в кожному місці. Більшість ядерних боєприпасів та реакторів застосовують збагачений уран, який містить високу концентрацію ізотопу урану-235 (U-235), який утворює паливо для реакторів та є тим, що змушує бомбу вибухати.
“На відміну від цього, ядерний реактор використовує регулюючі стрижні для поглинання додаткових нейтронів, що дозволяє підтримувати ланцюгову реакцію поділу з меншою інтенсивністю і набагато довше. Таким чином, реактор потребує значно більшої кількості збагаченого урану для його заправки – на Чорнобильській АЕС було близько 180 тонн палива”, – підкреслили у матеріалі.
Здебільшого коли ядерне паливо відпрацьоване та більше не виробляє енергію, його замінюють та зберігають у реакторі до того часу, поки воно не буде безпечно поховане або перероблене для подальшого використання. Проте у випадку Чорнобиля вибух вивільнив цей матеріал в атмосферу та навколишнє середовище.
“Ці побічні продукти мають довгий період напіврозпаду, а це означає, що вони залишаються шкідливими для людини набагато довше. Саме ці фактори роблять Чорнобиль сьогодні негостинним місцем”, – підсумували у виданні.
Інші цікаві матеріали про Чорнобиль
Раніше вчені з’ясували, чому собаки Чорнобиля швидко еволюціонують. Як виявилось, ті тварини, які жили ближче до місця катастрофи, мали відмінності в ДНК, що показують їхню генетичну відмінність від собак в інших регіонах світу.
Також дослідження показало, що чорнобильські жаби пристосувалися виживати в умовах високої радіації. Зокрема результати не показали жодної різниці між тривалістю життя, швидкістю старіння і показниками стресу в чорнобильських деревних жаб порівняно з тими, хто живе в контрольних районах без радіації.