Як зазначає редакція Kirovograd, дисплазія тазостегнового суглоба — це не лише дитяче захворювання, а серйозна ортопедична проблема, яку важливо виявити вчасно. Батьки часто стикаються з панікою після цього діагнозу, особливо якщо він поставлений у перші місяці життя дитини. Важливо розуміти, що дисплазія — не вирок, а стан, який потребує уважності та належного лікування. Якщо її вчасно виявити, то вдається повністю уникнути серйозних наслідків. У цій статті розглянемо, що таке дисплазія тазу, як розпізнати її симптоми, у якому віці вона виникає найчастіше, а також які сучасні методи лікування використовують в Україні та світі.
Що таке дисплазія тазостегнового суглоба
Дисплазія тазостегнового суглоба — це вроджена або набута патологія розвитку суглоба, за якої порушується нормальна анатомічна структура стегнової головки та вертлюжної западини. Це означає, що елементи суглоба неправильно співвідносяться між собою, через що порушується стійкість і рухливість ноги. У найтяжчих випадках це може призводити до вивиху стегна.
Таке порушення часто зустрічається у немовлят, особливо у дівчаток — за статистикою, вони страждають від дисплазії у 4-6 разів частіше, ніж хлопчики. Виявлення цієї проблеми на ранньому етапі дозволяє уникнути хірургічного втручання та тривалого відновлення в майбутньому. Медики наголошують: чим раніше розпочати лікування, тим більша ймовірність повного одужання без ускладнень.
Причини виникнення дисплазії
Виникнення дисплазії може бути обумовлене як генетичними, так і зовнішніми чинниками. У деяких випадках вона є спадковою — якщо батьки або старші діти мали цю патологію, ризик для новонародженого зростає. Проте часто причини носять комплексний характер.
Положення дитини в утробі матері також відіграє значну роль. Наприклад, тазове передлежання часто є чинником ризику розвитку дисплазії. Брак навколоплідних вод або багатоплідна вагітність також можуть ускладнити формування суглоба. Ускладнення під час пологів, а також деякі порушення гормонального фону можуть впливати на розвиток опорно-рухової системи дитини.
Основні фактори ризику
- Спадковість (наявність дисплазії у близьких родичів).
- Тазове передлежання плоду.
- Брак навколоплідних вод.
- Недоношеність або великі розміри плоду.
- Гормональні порушення у матері.
Симптоми дисплазії у дітей
Найчастіше дисплазія проявляється вже з перших тижнів життя. Однак у деяких випадках її ознаки можуть залишатися непомітними аж до початку ходьби. Саме тому важливо звертати увагу на характерні симптоми й обов’язково проходити планові огляди в ортопеда.
Дитина з дисплазією може мати асиметричні складки на стегнах, обмежене відведення ніжок або клацання при рухах у суглобі. Іноді спостерігається різна довжина ніг або нахил тазу. Ці ознаки не завжди очевидні, тому необхідна кваліфікована діагностика.
Найпоширеніші симптоми
- Асиметрія шкірних складок на стегнах і сідницях.
- Обмеження рухливості однієї або обох ніг.
- Наявність «клацання» при згинанні стегна.
- Зменшення відведення ноги в сторону.
- Різна довжина нижніх кінцівок.
У якому віці проявляється дисплазія
Перші ознаки дисплазії можуть бути помітними ще у новонародженого. У багатьох випадках діагноз встановлюють у перші тижні життя під час огляду педіатра чи ортопеда. Однак є ситуації, коли дисплазію виявляють лише після того, як дитина почала ходити, — тоді вона проявляється у вигляді кульгавості або неправильної ходи.
Найчастіше дисплазія діагностується у дітей віком від 0 до 6 місяців. Саме в цей період застосовують найбільш ефективні та щадні методи лікування. Після року діагностика ускладнюється, а лікування часто потребує більше часу та зусиль. Дорослі також можуть стикатися з наслідками недолікованої дисплазії — біль у тазостегновому суглобі, артроз, кульгавість.
Методи діагностики дисплазії
Сучасна медицина має низку ефективних методів діагностики дисплазії. Найпершим є клінічний огляд дитини, під час якого лікар проводить спеціальні тести: симптоми Ортолані, Барлоу та інші. Але найбільш інформативним методом вважається ультразвукове дослідження тазостегнових суглобів.
УЗД дозволяє візуалізувати будову суглоба й визначити навіть незначні відхилення. Після 6 місяців замість УЗД зазвичай використовують рентгенографію, оскільки кісткова структура стає краще видимою. У деяких випадках можуть призначити МРТ або комп’ютерну томографію, особливо при підозрі на ускладнення.
Основні методи діагностики
- Клінічний огляд і тести на розслаблення суглоба.
- УЗД тазостегнових суглобів (до 6 місяців).
- Рентгенографія (після 6 місяців).
- МРТ або КТ у складних випадках.
Як лікувати дисплазію тазостегнового суглоба
Лікування дисплазії залежить від віку дитини, ступеня порушення та часу виявлення. На ранніх етапах використовують ортопедичні конструкції, які утримують ніжки дитини в правильному положенні. Найвідомішим є метод Павліка — спеціальні стремена, які забезпечують фізіологічне положення суглоба.
Залежно від випадку лікар може призначити широке сповивання, гіпсові пов’язки, фізіотерапію та лікувальну гімнастику. У більш складних ситуаціях застосовують хірургічне втручання, яке передбачає відкриту або закриту репозицію головки стегнової кістки. Ранній початок терапії значно підвищує шанси на повне відновлення функції суглоба.
Основні методи лікування
- Широке сповивання.
- Стремена Павліка (до 6 місяців).
- Ортопедичні шини (від 6 місяців).
- Гіпсування у разі підвивиху або вивиху.
- Оперативне втручання у складних випадках.
Відновлення та прогноз після лікування
Після завершення лікування важливо продовжувати спостереження за станом дитини. Ортопеди зазвичай рекомендують контрольні огляди до 3–4 років, аби переконатися в правильному формуванні суглоба. Рухова активність повинна відновлюватися поступово, з акцентом на лікувальну фізкультуру.
У більшості випадків діти з діагностованою та правильно пролікованою дисплазією не мають жодних обмежень у майбутньому. Вони займаються спортом, ведуть активне життя й не відчувають дискомфорту. Водночас при запущених випадках можливий розвиток кульгавості, хронічного болю та артрозу вже у молодому віці.
Профілактика дисплазії: що можуть зробити батьки
Запобігти дисплазії повністю неможливо, проте існують заходи, що знижують ризик її розвитку. У першу чергу це правильне сповивання — широке, яке дозволяє ніжкам залишатися у природному положенні. Також важливо уникати насильного випрямлення ніжок дитини, носити її у слінгу з підтримкою під коліна.
Планові огляди в ортопеда до року є обов’язковими для раннього виявлення порушень. Якщо є фактори ризику, необхідно пройти УЗД тазостегнових суглобів навіть за відсутності симптомів. Крім того, потрібно уникати тісного сповивання та надмірного використання ходунків, які перевантажують незрілий суглоб.
Рекомендації для батьків
- Використовуйте лише широке сповивання.
- Носіть немовля у правильному положенні в слінгу.
- Проходьте всі планові огляди в ортопеда.
- Робіть профілактичне УЗД, особливо при факторі ризику.
- Не використовуйте ходунки без рекомендації лікаря.
Часті запитання про дисплазію тазу
Багатьох батьків хвилює, чи може дисплазія пройти сама по собі або чи можливі ускладнення в дорослому віці. Однозначно відповісти складно — все залежить від ступеня дисплазії та своєчасності лікування. У легких випадках дисплазія може вирішитися самостійно, але медичний контроль обов’язковий.
Також часто запитують, чи можна займатися спортом після лікування. Якщо дисплазія вилікувана повністю, жодних обмежень зазвичай немає. Проте перед початком активних занять варто проконсультуватися з ортопедом і пройти обстеження.
Вам може бути цікаво: болить сечовий міхур, що робити, як зняти біль, симптоми та лікування в домашніх умовах