Осіннє рівнодення у 2025 році припаде на понеділок, 22 вересня, о 21:19 за київським часом. Ця астрономічна подія символізує момент, коли день і ніч тривають майже однаково, а природа вступає у період осіннього спокою та підготовки до зими. Для багатьох культур рівнодення завжди мало глибокий духовний і ритуальний зміст, адже вважалося точкою рівноваги між світлом і темрявою, життям і смертю. В Україні ця дата має багатий культурний контекст, адже поєднує дохристиянські традиції, народні обряди та сучасні інтерпретації. Про це повідомляє редакція Kirovograd.
Історія та значення свята
Історично осіннє рівнодення відзначалося ще в дохристиянські часи, коли слов’янські племена шанували природні цикли як основу життя. Це був час завершення польових робіт, збору врожаю та вдячності землі за її щедрість. У язичницькій традиції важливе місце займали обряди на честь Сонця та родючості, а також жертвоприношення врожаю богам.
З приходом християнства символіка рівнодення була трансформована: дні після 22 вересня поступово асоціювалися з підготовкою до Покрови Пресвятої Богородиці, яка для українців є одним із головних осінніх свят. У середньовічних літописах зафіксовано, що саме цього періоду відбувалися ярмарки, громади формували запаси на зиму, а церква заохочувала вдячність за зібраний урожай.
У різних регіонах України рівнодення мало особливі акценти. На Поліссі воно збігалося зі збором картоплі й яблук, на Поділлі – зі святами винограду та нового вина, а в Карпатах – із завершенням випасу худоби на полонинах. Таким чином, осіннє рівнодення стало не лише астрономічним явищем, а й культурним маркером переходу від літа до осені.
Традиції та звичаї
У народному календарі цей день позначав межу між теплим і холодним сезонами. Селяни намагалися завершити всі польові роботи до рівнодення, щоб не залишати «боргів землі». Вважалося, що природа в цей час особливо чутлива, тому слід уникати сварок і конфліктів, бо вони можуть «затягнутися» на весь наступний сезон.
Серед традиційних звичаїв – спільні вечері, на яких головними стравами були хліб із нового врожаю, мед, яблука, горіхи, а також страви з гарбуза. Господині пекли короваї як символ вдячності за врожай. У Карпатах поширеною була традиція запалювати великі вогнища, які символізували тепло, що зберігатиме громаду протягом холодів.
Діти брали участь у хороводах та іграх із піснями про зміну сезонів, дорослі ж проводили обряди освячення зерна й хліба. Символічним вважалося також прибирання в хаті – очищення простору перед новим циклом. Окремі регіони зберегли звичай залишати на полі «останній сніп» як жертву землі.
Сучасні святкування
У ХХІ столітті осіннє рівнодення в Україні дедалі частіше сприймається як екологічний і культурний символ. У багатьох містах організовують фестивалі, етнографічні ярмарки та концерти, що поєднують традиційні й сучасні елементи. Київ, Львів та Харків стали центрами проведення освітніх лекцій і публічних заходів, присвячених астрономії, народним звичаям та екології.
Зростає інтерес і до духовних практик: йога-студії та культурні центри організовують спеціальні медитації на тему рівноваги, які символічно поєднують фізичну та духовну гармонію. Молодь відновлює давні обряди у сучасній формі, поєднуючи їх із мистецькими перформансами, флешмобами та фотопроєктами.
У багатьох родинах і сьогодні зберігається звичай збиратися разом за вечерею, щоб відзначити зміну сезонів. В умовах воєнного часу для українців рівнодення 2025 року має додатковий сенс: воно нагадує про стійкість і циклічність природи, яка, попри всі труднощі, щороку дарує надію на новий початок.