Президент України Володимир Зеленський та президент Румунії Клаус Йоганніс (фото: Getty Images) Автор: Роман Кот
Румунія постачає Україні зброю та допомагає з експортом через свої порти, однак часто це робить непублічно. Що стоїть за позицією цього сусіда України та чого від неї очікувати далі, – читайте в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.
Зміст
-
Чим Румунія допомагає Україні
-
Чому Румунія змінила свою позицію
-
Проблеми на паузі: економіка і нацменшини
-
Ситуація всередині Румунії і як вона може вплинути на допомогу Україні
Парламент Румунії 3 вересня ухвалив закон про надання Україні системи ППО Patriot. Перед тим, у липні, президенти України та Румунії підписали безпекову угоду. Крім комплексів ППО, вона передбачає допомогу Україні в розмінуванні Чорного моря, підтримку через інструменти ЄС і НАТО та допомогу із навчанням українських пілотів для F-16 у спеціальному навчальному центрі. Та це далеко не всі точки дотику між Києвом і Бухарестом.
Чим Румунія допомагає Україні
Румунія від самого початку великої війни надавала військову допомогу Україні, але робила це непублічно. Розвідка за відкритими джерелами фіксувала на полі бою румунські бронетранспортери TAB-71 чи реактивні системи залпового вогню APR-40. Однак офіційно Бухарест про це мовчав і підтвердив лише в травні цього року, перед зустріччю президента Румунії Клауса Йоханніса з його американським візаві Джо Байденом.
Румунія поставила Україні не лише TAB-71 чи APR-40, а й також гаубиці, снаряди калібрів 122-мм та 152-мм, гранатомети, кулемети ДШК та багато чого іншого.
“Рішення про непублічність було прийнято з практичних міркувань, щоб не дозволити російським спецслужбам збирати занадто багато інформації з відкритих джерел, але також не дозволити використання такого роду даних у триваючій російській гібридній війні”, – пояснює в коментарі РБК-Україна експерт-міжнародник з Румунії Міхай Ісак.
Інша причина в тому, що правляча коаліція не хотіла давати приводів для критики проросійським партіям в Румунії.
Поряд з цим Румунія активізувалася в рамках НАТО.
У березні цього року на території Румунії розпочалися роботи з розширення військового комплексу 57-ї авіабази ВПС “Міхаїл Когелнічану”. Планується, що вона стане найбільшою у Європі і виступатиме по суті форпостом для стримування РФ. Також Румунія спільно з Болгарією та Туреччиною з 1 липня почали операцію з розмінування Чорного моря, що теж на користь Україні та аграрному експорту.
Patriot румунської армії під час армійських навчань на полігоні Капу Мідія біля Чорного моря, 15 листопада 2023 р.
Загалом, у Бухаресті намагаються зайняти свою унікальну нішу та отримати від неї якнайбільше вигод.
“Румунія свідома того, що вона не є першою державою Чорного моря, турецький флот є сильнішим. Але разом з тим щонайменше на серйозну потугу вони все ж таки намагаються претендувати та компенсувати брак озброєнь політичним впливом”, – підкреслює в розмові з РБК-Україна заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики “Українська призма” Сергій Герасимчук.
Однак, ці всі зміни відбулися лише з початком повномасштабного вторгнення Росії.
Чому Румунія змінила свою позицію
Традиційно відносини між Румунією та Україною були пронизані напругою. Багато разів Бухарест використовував націоналістичну риторику. Хоча і не так гостро, як це робить, приміром, Угорщина.
По-справжньому Україна та Румунія на рівні культур та контактів між людьми познайомилися лише після повномасштабного вторгнення Росії. За даними румунського уряду, у перший рік повномасштабного вторгнення до країни 3,8 млн українців, проте переважна більшість згодом вирушила до інших європейських країн.
“Їх дуже тепло приймали, і я пригадую навіть ці перші дні повномасштабного вторгнення, коли інтернет облетіли фото мосту між Україною і Румунією, на який румуни приносили іграшки для українських дітей”, – каже РБК-Україна Сергій Герасимчук.
Як і в інших європейських країнах, у Румунії був сплеск активності волонтерів. Так само зміни відбулися в румунському політикумі, з різних міркувань.
“Все частіше від румунських колег я чую, що підтримка України – це необхідна річ, тому що абсолютно неприпустимою є Росія на березі Пруту, тобто на кордоні з Румунією. І другий момент – це усвідомлення того, що Україна так само є ключовим чинником для збереження суверенітету Молдови”, – каже Герасимчук.
Російський анклав у вигляді Придністров’я нікуди не дівся і залишається вагомим чинником як для української Одещини, так і для Молдови.
Також важливу роль в еволюції поглядів румунського істеблішменту відіграла політика союзників з НАТО та ЄС, які почали вибудовувати стратегії підтримки України, у яких Румунії відводилося чільне місце. Зокрема, через географічне розташування.
“Румунські політики завжди намагалися мати дуже добрі відносини країнами-членами ЄС і НАТО та бути сприйнятими як повноправні члени (цих організацій – ред.) на європейській політичній сцені”, – каже Міхай Ісак.
За його словами, окремо слід виділити позицію США щодо України. Румунія вважає себе найважливішим американським союзником у Чорноморському регіоні. І зрештою, традиційно проамериканські погляди серед румунського населення та політиків не слід ігнорувати.
“Історична пам’ять про те, як румуни постраждали через царську, радянську та російську політику, також відіграла важливу роль у зміні погляду на Україну сьогодні в Румунії”, – каже Ісак.
Проблеми на паузі: економіка і нацменшини
Між Україною та Румунією існує кілька протиріч, які раніше створювали напруження. Наразі вони відійшли на другий план, однак у майбутньому до них можуть повернутися.
Перше питання – економічне. Україна конкурує з Румунією, як і з іншими країнами регіону за ринки Євросоюзу. Та якщо з Польщею складно було владнати конфлікт, то Румунія більше налаштована на діалог. Коли в минулому році Польща та інші західні сусіди заблокували український аграрний експорт, у Бухаресті одними з перших запропонували окремим меморандумом вирішити це питання в двосторонньому порядку.
Ба більше, Румунія на відміну від Польщі та інших держав, заявила, що її позиція не суперечить позиції Європейської комісії. Нагадаємо, у вересні 2023 року Єврокомісія та Україна дійшли компромісу, згідно з яким заборона на імпорт українського зерна не була продовжена. Натомість Україна зобов’язалася представити план заходів для експортного контролю.
Альтернативні шляхи українського експорту. Один з них – через румунський порт Констанца. (карта: BBC research)
Завдяки цьому Румунія навіть виграла, адже частина українських вантажів пішла через порт Констанца.
В майбутньому суперечки можуть відновитися. Особливо, якщо Євросоюз поставить питання про перерозподіл фінансових потоків з фондів, що займаються підтримкою сільського господарства. Наразі значну частину цих коштів отримують Румунія, Польща та інші члени ЄС з Центрально-Східної Європи.
Інший фактор – румунська національна меншина в Україні. Так само як з Угорщиною, ця проблема загострилася у 2017 році після ухвалення закону про освіту. Однак Румунія не ставила ультиматумів Україні і йшла шляхом підготовки окремих протоколів, які стосувалися навчання у румунських школах.
За оцінкою Міхая Ісака, румунські політики розуміли, що не час шантажувати Україну цими питаннями під час війни.
“Існує глибоке занепокоєння щодо румунських меншин в Україні, і Румунія сподівається, що після війни її позиція та допомога, надана Україні, допоможуть під час майбутніх переговорів”, – каже експерт.
Крім того, в Бухаресті розраховують, що Україна вдосконалить своє законодавство про національні меншини в процесі вступу до Євросоюзу. Так само свого часу це зробила сама Румунія.
А поки що у Румунії дуже позитивно сприйняли інший “реверанс”. У жовтні минулого року Україна відмовилася від терміну “молдовська мова” та визнала, що державною мовою Молдови є румунська. Така позиція є і в чинної молдовської влади.
Ситуація всередині Румунії і як вона може вплинути на допомогу Україні
Черговим стрес-тестом для Румунії будуть вибори наприкінці цього року: президентські 24 листопада і парламентські – 1 грудня.
“Якщо говорити про мейнстрімні політичні сили, які зараз формують коаліцію, це партія соціал-демократів і партія націонал-лібералів, то в них абсолютна суголосність щодо підтримки України. І я не бачу, щоб змінилася ця ситуація”, – каже Сергій Герасимчук.
Інша справа, що тривожним дзвіночком є те, що зростає популярність ультраправих популістських партій “Альянс за союз румунів” (AUR) та “SOS Румунія”. Представницею останньої є скандально відома євродепутатка Діана Шошоаке. Через неадекватну поведінку її навіть виганяли з засідання Європарламенту, а зараз в планах Шошоаке – привести у Європарламент священника, аби очистити будівлю від “дияволів”.
Депутатка Європарламенту від Румунії Діана Шошоаке (фото: фейсбук Шошоаке)
За опитуваннями, станом на середину серпня, соціал-демократи лідирують з рейтингом 33%, за націонал-лібералів готові проголосувати 23%. Водночас, AUR набирає 16%, а SOS – 5%.
Ультраправі в Румунії, як і по всій Європі грають на слабких сторонах уряду, націоналістичній риториці, та й вплив Кремля хоч і зменшився, але ще залишається.
“Російська пропаганда в Румунії використовує імідж Путіна, а також розігрує карту ненависті між Румунією та Україною, використовуючи “загальноправославну” риторику, яка впливає на деякі частини нашого населення. Інша частина цієї пропаганди є досить підривною, оскільки вона грає на історичній пам’яті Румунії, намагаючись поставити на один рівень російську політику щодо Румунії з позицією України”, – зазначає Ісак.
Втім, принаймні поки що загроза з боку ультраправих у Румунії мінімальна.
“В мене складається враження, що у мейнстримних партій, а саме у націонал-лібералів і у соціал-демократів є консенсус, що з AUR працювати не варто. В принципі, якоюсь мірою це нагадує модель поведінки німецьких партій при відношенню до “Альтернативи для Німеччини”. Коли партія набирає великий відсоток, але потім залишається в ізоляції”, – каже Сергій Герасимчук.
Так само на виборах президента сюрпризів поки не очікується. Поки що не всі кандидати заявили про свою участь. Але троє головних – за продовження нинішнього курсу Румунії. Це Ніколає Чуке від націонал-лібералів, Марчел Чолаку від соціал-демократів і Мірча Джоане, який раніше працював заступником генсека НАТО та намагається повернутися в румунську політику.
У будь-якому випадку підтримувати Україну та діяти спільно з партнерами по НАТО – у довгострокових інтересах Румунії. І щодо цього в Бухаресті є майже повний консенсус.
При написанні матеріалу використовувались публічні заяви українських і румунських політиків, статистичні дані та соціологічні опитування, коментарі експерта-міжнародника з Румунії Міхая Ісака та заступника виконавчого директора Ради зовнішньої політики “Українська призма” Сергія Герасимчука.