Президент Молдови Майя Санду (фото: Getty Images) Автор: Роман Кот
У цю неділю, 20 жовтня, у Молдові відбудуться президентські вибори та референдум про вступ до ЄС. Які є шанси у кандидатів та чим загрожує можливий реванш проросійських сил – читайте в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.
ЗМІСТ
-
Плани Санду та опозиції на виборах
-
Референдум як політична технологія та символ
-
Інтрига на майбутнє
20 вересня в Молдові відбудуться президентські вибори. І від них цього разу залежить куди більше, ніж зазвичай. За результатами голосування стане відома відповідь на вкрай важливе питання: чи здобуде Кремль чергову політичну перемогу на південних кордонах України.
Для України можливий програш нинішньої проєвропейської президентки Маї Санду точно означатиме появу нової проблеми з півдня.
“Це суттєво ускладнить взаємодію з сусідньою республікою. Може погіршити ситуацію з погляду двосторонніх стосунків та добрі домовленості щодо транзиту українських товарів, в тому числі залізницею, через Придністров’я до південних українських портів, які використовуються для експорту. Також буде проблема із постачанням озброєнь на територію України”, – каже РБК-Україна політичний аналітик, керуючий партнер PGR Consulting Group LLC Руслан Рохов.
Водночас від Молдови Україна отримує вкрай обмежену гуманітарну допомогу, військової ж фактично немає. Навіть чутливе для Києва питання фактичного російського сателіта – самопроголошеного Придністров’я, більшість молдовських політиків намагаються оминати. Хоча президент країни Мая Санду публічно регулярно висловлює підтримку Україні.
Одна з причин такої підкресленої нейтральності полягає в тому, що Молдова залишається політично розділеною. В країні досі мають неабиякий вплив чи відкрито проросійські сили, чи замасковані агенти Кремля.
Плани Санду та опозиції на виборах
Загалом передвиборчу ситуацію у Молдові можна описати як “забіг Маї Санду на другий термін з перешкодами”. Це тест на довіру до проєвропейського керівництва Молдови, адже Мая Санду перебуває на посаді президента з 2020 року. І рейтинги справді дають їй серйозні шанси на перемогу.
Агітація за Александра Стояногло (фото: Getty Images)
Згідно з опитуванням Aspen Institute/Watchdog Moldova від 7 жовтня, Санду має рейтинг 36,1%. На другому місці – висуванець Партії соціалістів, колишній генеральний прокурор Александр Стояногло з 10,1%, за ним – популіст Ренато Усатий із 7,5%. Незалежна кандидатка, колишній башкан Гагаузії (автономний регіон на півдні Молдови – ред.) Ірина Влах отримала 4,1%.
Всі троє суперників Санду раніше були пов’язані з Росією, але зараз не роблять на цьому акцент.
“Немає явного прокремлівського наративу в цій кампанії, хоча загалом по коментарях, які дають кандидати, по тому що вони обіцяють, по головних гаслах можна судити про те, за які цінності вони виступають. Наприклад, жоден з кандидатів, крім Маї Санду і Октавіана Цику, не каже, яке його ставлення до того, що відбувається в Україні. Що дає нам право відносити їх до категорії Путінферштеєрів”,– каже Youtube-каналу РБК-Україна політичний аналітик, колишній представник Молдови в Раді Європи та ООН Олексій Тулбуре.
Putinversteher перекладається з німецької як “ті, хто розуміє Путіна”. Це узагальнююча назва проросійських сил у Європі від “Альтернативи для Німеччини” до “Національного об’єднання” Марін Ле Пен у Франції та інших крайніх правих чи крайніх лівих партій. Кандидати від таких політичних сил виступають за безумовний мир, припинення вогню, що кінець кінцем означає капітуляцію України і мир на умовах Росії.
Та, як видно з опитувань, Мая Санду не набирає понад 50% голосів, потрібних для перемоги у першому турі. І саме на це робить ставку опозиція. Проросійські сили обрали стратегію – йти на вибори різними колонами, знаючи політичні реалії Молдови, коли кандидата можуть досить просто зняти з виборів.
Приміром, так сталося у листопаді 2023 року, за два дні до місцевих виборів. Прем’єр-міністр Молдови Дорін Речан підписав рішення про те, щоби зняти партію “Шанс” з виборів та скасувати реєстрацію усіх її кандидатів. Ця політсила належить Ілану Шору – одіозному олігарху-втікачу, який засуджений у Молдові за участь у крадіжці 1 млрд євро з банківської системи та зараз переховується у Москві.
Раніше політик очолював партію, що носила його ж прізвище – “Шор”. Навесні минулого року Конституційний суд Молдови оголосив її “неконституційною”. Однак Шор на такий випадок купив запасну партію “Шанс” з такою ж символікою, як і “Шор”. І навіть після зняття другої партії про остаточну поразку Шора не можна говорити. Він підготував кандидатів-дублерів. Тож в умовах Молдови таке політичне свавілля, як би до нього не відноситись, було одним з небагатьох способів заблокувати відверто проросійські сили.
Під президентські вибори Шор намагався просунути нового кандидата Василе Боля, а також створити вже третій блок партій – “Перемога”. Однак, і кандидату, і блоку партій відмовили у реєстрації.
Ілан Шор під час презентації політичного блоку “Перемога” у Москві (фото: росЗМІ)
“Якби був відомий єдиний кандидат від Кремля, його б поточна влада республіки Молдова зняла б з виборів. Як це відбулось з Василе Боля, який був конкретно афілійований з групою партій, яку курує Ілан Шор”,– каже Рохов.
За його словами, Ілан Шор залишається головним фінансистом політичного реваншу Росії в Молдові. Він, зокрема, виступає як адміністратор в організації електоральних сіток скупки виборців.
“У нього в мережі понад 130 тисяч громадян республіки Молдова, які щомісячно отримують фінансування загальним обсягом близько 15 млн доларів. Це не враховуючи, що є ще видатки на засоби масової інформації, підконтрольні телеграм-канали, роботу пропагандистів, штабів”,– каже експерт.
В день виборів всі 130 тисяч мають проголосувати за кандидата, якого вкажуть координатори Шора.
Всі ці факти стали відомі завдяки розслідуванням журналістів та молдовської влади.
Отже, Маї Санду протистоїть ціла група проросійських кандидатів, які охоплюють більшість електорального спектру. У випадку другого туру всі вони мають об’єднатися навколо одного, який залишиться в перегонах. Найімовірніше, таким кандидатом стане Александр Стояногло, колишній Генпрокурор Молдови. На вибори його висунула партія соціалістів на чолі з проросійським екс-президентом країни Ігорем Додоном.
Попри наявний рейтинг трохи більше 10%, він має цілком реальні шанси перемогти. У другому турі неабияку роль відіграють антирейтинги, адже виборці голосують не стільки “за”, скільки “проти”. З іншого боку, електоральна сітка у 130 тисяч голосів – це навіть для великої України багато. А в значно меншій Молдові мова йде про 10% виборців.
Референдум як політична технологія та символ
Аби оминути таку пастку, в команді Маї Санду роблять ставку на перемогу в першому турі. “Чисті” рейтинги їй цього зробити не дозволяють. Тож один з виходів – привести на дільниці якомога більше “своїх” виборців. Це суттєвий чинник, адже як правило, на президентських виборах у Молдові явка складає близько 50%. Це означає, що майже половина прихильників того чи іншого кандидата залишається вдома. Аби мобілізувати цей резерв, у команді Маї Санду оголосили референдум про вступ до Європейського Союзу, який пройде одночасно з першим туром виборів.
“Можна констатувати, що одночасний референдум з президентськими виборами – це політтехнологічний хід для того, щоб пов’язати європейський вибір з перемогою конкретного кандидата на посаду президента. Щоб мати більшу ймовірність перемогти у першому турі”,– каже Рохов.
За опитуванням CBS-Axa, європейський вектор Республіки Молдова підтримують 63% населення. Проти – 32%. Не визначилися 3,2%. При цьому, частка тих, то планує проголосувати на референдумі складає 68,3%. Однак, чи вистачить цих голосів для перемоги у першому турі – залишиться інтригою до самого дня голосування.
Сам по собі референдум консультативний, але навіть у такій формі він буде мати важливе символічне значення.
“Якщо зараз референдум провалиться, це дасть можливість опонентам євроінтеграції та Кремлю посилити пропагандистський тиск на Молдову, заявляючи про те, що уряд тягне країну туди, куди народ не хоче. Якщо референдум відбудеться, це укріпить проєвропейський курс та надасть нових сил проєвропейським партіям”,– каже Тулбуре.
Опозиція намагається провалити референдум, використовуючи все ті ж сітки виборців та агресивну пропаганду. Однак, тут немає єдності.За словами Тулбуре, частина проросійських сил закликає прийти і проголосувати на референдумі, частина – не брати бюлетень на дільниці.
Протест проти проєвропейського курсу Молдови, організований партією “Шор” (фото: Getty Images)
Так само в контексті референдуму активізувалася проблема Придністров’я. Перша спроба дестабілізувати Молдову через цю невизнану республіку відбулася в березні цього року. Тоді “з’їзд місцевих депутатів” Придністров’я звернувся до Росії, а також інших країн та організацій по захист, нібито через економічну блокаду з боку Молдови. Тоді звернення залишилося без відповіді. Не в останню чергу, через те, що місцеві придністровські еліти не бажали лізти на рожен та повноцінно включатися в конфлікт за вказівкою Кремля.
Зараз же Придністров’я звинуватило Молдову у небажанні враховувати голоси мешканців невизнаної республіки на референдумі. Ба більше, у заяві зовнішньополітичного відомства Придністров’я йдеться навіть про можливість провести свій власний референдум.
Офіційна влада Молдови заявила, що “це маніпуляція, найімовірніше, виконана за вказівкою зовнішніх сил”. Разом з тим, поблизу Придністров’я у так званій зоні безпеки буде відкрито три десятки дільниць для придністровців.
На президентських виборах “карту Придністров’я” активно не розігрували, але цього не можна виключати у майбутньому.
Інтрига на майбутнє
Хто б не виграв президентські вибори, для Молдови політична турбулентність ще триватиме принаймні протягом наступного року. Услід за президентськими відбудуться і парламентські вибори. Формально це має статися до осені, однак співрозмовники РБК-Україна не виключають, що вибори відбудуться раніше.
“Саме парламент формує уряд, фактично офіційну політику Молдови відносно всіх внутрішніх питань. І тут ми бачимо значно більші загрози, ніж на президентських виборах. Якщо в президентських виборах шанс перемогти Санду має 50 на 50, то можливість її партії сформувати монобільшість, як це було в цьому складі парламенту, близька до нуля”,– каже Рохов.
Наразі партія Маї Санду PAS досягла своєї електоральної стелі у 30-33%, тож для формування коаліції їй будуть потрібні союзники. Проблема в тому, проєвропейських партій, які б змогли подолати прохідний бар’єр поки що немає.
Водночас опозиційні сили, що відзначилися під час президентської кампанії мають великі шанси потрапити в парламент. І зрештою сітки Шора дозволяють йому завести своїх людей під будь-яким брендом.
“Відтак, сьогодні в інтересах України поява нових політичних сил в Молдові, в електоральному центрі та справа для того, щоб вони зайшли в парламент. Щоб разом з PAS мати шанс сформувати проєвропейську більшість”,– зазначає Рохов”.
Наразі в Молдові поставлено на карту дуже багато. Тож буквально у найближчому майбутньому може з’явитися ще більше крутих поворотів, на які доведеться реагувати з Києва.
При написанні матеріалу використовувались дані соціологічних опитувань, публікації молдовських медіа NewsMaker, Balkan Insight, Reuters, коментарі політичного аналітика, керуючого партнера PGR Consulting Group LLC Руслана Рохова та політичного аналітика, колишнього представника Молдови в Раді Європи та ООН Олексія Тулбуре.
Коментувати