Саміт БРІКС у Казані 22–24 жовтня та приїзд на нього генерального секретаря ООН Антоніу Гуттеріша проявив повзкі процеси повернення міжнародної легітимності Росії та президента Володимира Путіна. Лідер держави-агресора, який донедавна не міг похвалитися значною кількістю зустрічей зі світовими лідерами, тепер виконує почесну роль господаря міжнародного форуму. Тисне руки відомим політикам, обіймається з гостями саміту й охоче позує на камери. Російський диктатор, здається, демонстративно глузує зі слабкості вільного світу, який не зумів перетворити міжнародного злочинця на ізгоя.
Саміт БРІКС у Казані, 24 жовтня 2024 р.
Об’єднання БРІКС+ поки що об’єднує лише дев’ять держав: Китай, Індію, Бразилію, ОАЕ, Росію, ПАР, Іран, Єгипет й Ефіопію. Проте загальна чисельність населення членів БРІКС становить близько 3,5 млрд осіб, а сукупний ВВП блоку оцінюють у понад 35 % від світового. БРІКС має потенціал до розширення, передусім завдяки країнам Азії та Африки. До прикладу, у серпні цього року про наміри долучитися до БРІКС заявив Азербайджан. Також до блоку хочуть приєднатися Куба, Малайзія і Туреччина.
Росіяни схильні представляти БРІКС як виразно антизахідне об’єднання, в якому домінантні позиції прагнуть зайняти Китай і Росія. Проте не всі учасники БРІКС вороже налаштовані до Заходу, більшість радше зацікавлена в підтриманні хиткого балансу сил й одночасному продовженні співпраці зі США та ЄС. Водночас майже всі з тих, хто надіслав офіційні делегації до Казані, доволі лояльно ставляться до Росії. І не мають жодного наміру запроваджувати санкції проти агресора.
На саміт у країну, яка веде агресивну загарбницьку війну, погодилися прибути делегації з майже сорока держав світу. Не кожна була представлена на заході лідерами. Так, до Казані з різних причин не приїхали президент Бразилії Лула де Сілва, президент Сербії Александар Вучич, президент Куби Мігель Діас-Канель Бермудес і саудівський принц Мухаммед Бін Салман. Крім того, раніше від вступу до БРІКС відмовився Казахстан, що обурило Кремля. Вірменія теж не планує приєднуватися до цього об’єднання.
Путін на полях саміту БРІКС у Казані, 24 жовтня 2024 р.
З іншого боку, до Казані приїхали лідер Китаю Сі Цзіньпін, прем’єр Індії Нарендра Моді, президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, президент ПАР Сиріл Рамафоса. Особливо бажаним гостем для Путіна став генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш. Присутність на саміті такої особи — це своєрідна індульгенція для Росії та господаря Кремля.
Ілюзія нейтралітету: чому китайсько-бразильська ініціатива не може бути альтернативою Плану перемоги
Цікаво, що генсек ООН раніше відмовився на запрошення України відвідати Саміт миру у Швейцарії. Але погодився приїхати до Путіна в Казань.
З цього приводу Україна вже висловлювала своє невдоволення, а МЗС назвало візит Гутерреша шкодою для репутації ООН. Утім у генсека відповіли, що участь у таких заходах — стандартна практика. «Генеральний секретар бере участь у саміті БРІКС, як він це робив раніше в Південній Африці, оскільки це стандартна практика для участі в засіданнях організацій з великою кількістю важливих держав-членів, таких як G7 і G20», — повідомила пресслужба Гутерреша, додавши, що під час зустрічі з Володимиром Путіним генеральний секретар ООН «підтвердить свою добре відому позицію щодо війни в Україні й умов справедливого миру, заснованого на Статуті ООН, міжнародному праві й резолюціях ООН». Загалом же оцінювати глобальні перспективи БРІКС як блоку держав зарано. Надто різний склад його учасників, надто різні цілі мають держави-члени. Надто різні в них позиції навіть щодо доцільності розширення організації, ставлення до американського долара як основної міжнародної валюти, юаня як альтернативи або ж щодо створення власної платіжної системи й необхідності антизахідного курсу.
Президент Росії Володимир Путін вітає Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша під час їхньої двосторонньої зустрічі на полях саміту БРІКС у Казані, 24 жовтня 2024 р.
У цьому сенсі 16-й саміт не став тріумфом для Москви, яка дуже хотіла перетворити його на майданчик антизахідної пропаганди й нав’язати учасникам своє бачення природи російсько-української війни. Підсумкова декларація саміту БРІКС лише засвідчує національні позиції різних країн-учасниць.
З одного боку, члени саміту БРІКС у підсумковій декларації не наважилися висловитися про необхідність поважати суверенітет і територіальну цілісність України. Хоча і зробили це у випадку Сирії. Також вони не засудили присутність російських армій на території нашої держави. З іншого боку, підкреслили, що всі держави повинні діяти відповідно до цілей і принципів Статуту ООН у всій їхній повноті та взаємопов’язаності.
Однак Путін частково все ж досяг своїх цілей. Йому вдалося зробити серйозний пролом у стіні власної ізоляції. І якщо у 2022 році російський диктатор переважно мав контакти з керманичем Білорусі Олександром Лукашенком, іноді розмовляв по телефону з Емманюелем Макроном й Олафом Шольцом і дозволив собі здійснити кілька візитів у країни Середньої Азії, то з часом ізоляція Путіна почала руйнуватися. У 2023 році Путін вже приймав китайського лідера Сі Цзіньпіна та відвідав Пекін. А ще побував в ОАЕ. Того ж року до нього приїхав північнокорейський диктатор Кім Чен Ин.
Альянс Путіна й Кім Чен Ина і пасивність Заходу
Президент Росії Володимир Путін та президент Китаю Сі Цзіньпін під час фотографування на саміті БРІКС у Казані, 24 жовтня 2024 року.
У 2024 році географія закордонних візитів Путіна відчутно збільшилася. Міжнародний злочинець відвідав Монголію, Китай, В’єтнам, КНДР, Азербайджан. Зараз Путін активно намагається повернути свою легітимність на світовій арені. І має в цьому контексті очевидні успіхи.
Глобальний Південь переважно не сприймає РФ як країну-агресора та зберігає певні сентименти до Москви. А ще негативно і з підозрою ставиться до Заходу, експлуатуючи тему важкої спадщини колоніального минулого. Це робить його зручним об’єктом для сприйняття російської пропаганди. А візит генерального секретаря ООН у Казань, безумовно, додасть балів Путіну. Гутерреш свідомо чи несвідомо зробив для легітимізації російського диктатора значно більше, ніж лідери різних авторитарних режимів.