Загрози з боку Білорусі: які “козирі” в Лукашенка та як це використає Путін


Загрози з боку Білорусі: які "козирі" в Лукашенка та як це використає Путін

Чи може Білорусь вступити у війну проти України / Фото: ТСН.ua

Білорусь і Росія поновили спроби дестабілізувати ситуацію на кордоні з Польщею.

Після початку наступу росіян на Харківщині в середині травня, який Сили оборони України зупинили, в українському інфопросторі знову почали обговорювати ризики відкриття ворогом нового фронту на півночі.

Загрози з боку Білорусі – це гра на нервах чи реальна загроза? Ядерні навчання фейк чи правда та які ризики, що Мінськ вступить у війну – дивіться в ексклюзиві TSN.ua.

Білорусь вступить у війну?

В інфопросторі все частіше можна побачити новини про те, що Білорусь й досі зарано списувати з рахунків. Звідти регулярно лунають провокаційні заяви, а збройні формування стягують на навчання. Про те, що росіяни просуватимуть тему повторного наступу з території Білорусі наприкінці травня повідомив і Центр протидії дезінформації. 

“З боку Білорусі наразі існує виключно інформаційна загроза. На сьогодні ворог не має сил і засобів для наступу на Україну з території Білорусі. Втім, Росія буде качати цю тему інформаційно”, – мовиться в повідомленні.

Проте, не можна сказати, що такі обговорення в українському суспільстві не мали під собою жодного підґрунтя. Адже в середині травня була заява очільника ГУР МОУ Кирила Буданова, де він не виключив новий наступ росіян у напрямку Сум. Потім вже наприкінці травня в інтерв’ю Reuters міністр оборони Рустем Умєров повідомив, що Кремль готується до нового наступу на півночі, плануючи розгорнути ще 200-300 тис. військ.

Заява Кирила Буданова збіглася в часі з візитом Путіна до Китаю, а Рустема Умєрова – з поїздкою Путіна до Мінська на тлі російських військових навчань, до яких приєдналася й Білорусь, із відпрацюванням ударів тактичною ядерною зброєю.

На додачу, Білорусь і Росія поновили спроби дестабілізувати ситуацію на кордоні з Польщею, створюючи там штучну міграційну кризу. Наприкінці травня польського прикордонника поранили ножем, а днями ще одного госпіталізували після чергової сутички з групою мігрантів. Все це має вигляд як підвищення ставок з боку Кремля напередодні саміту G7 в Італії 13-15 червня, першого установчого Саміту формули миру президента Зеленського у Швейцарії 15-16 червня та ювілейного Вашингтонського саміту НАТО 9-10 липня.

До речі, про те, що Росія має чіткий план, як зірвати саміт у Швейцарії, неодноразово попереджав і сам Зеленський. Разом із тим, всі ми добре знаємо, що Путін не відмовився від своєї мети – взяти Київ, хоча зараз для нього це й неможливо. Тому Кремль вже давно схиляє Лукашенка до вступу Білорусі у війну на боці Росії.

Тож з огляду на ці тенденції ТСН.ua знову попросив експертів програми російських та білоруських студій Ради зовнішньої політики “Українська призма” Ярослава Чорногора та Павла Радя написати про загрози з боку Білорусі.  

“Режим Лукашенка вирішив нагадати про себе й побрязкати зброєю. Ще на початку травня Міноборони РФ оголосило про проведення навчань із відпрацюванням застосування нестратегічної ядерної зброї нібито у відповідь на провокаційні заяви та погрози деяких західних офіційних осіб, насамперед Британії та Франції, які нагадали, що теж мають ядерну зброю. Вже наступного дня до цих “ядерних” навчань доєднався й офіційний Мінськ. А одразу після візиту Путіна до Мінська на території Білорусі розпочалися спільні з РФ льотні навчання, які тривали від 27 до 30 травня”, – вказано у повідомленні

Про що говорили Путін і Лукашенко?

Точний зміст останніх переговорів Путіна й Лукашенка досі невідомий, адже обидва диктатори обмежувалися стандартними для себе фразами. Однак можна припустити, що тему військових маневрів та гри на нервах своїх сусідів вони точно обговорювали. Тим більше, що в цей період на різних ділянках білорусько-польського кордону активізувалися атаки мігрантів, які намагалися потрапити до ЄС.

При цьому діяли вони дуже агресивно, аж до нанесення поранень польським військовослужбовцям і прикордонникам. Загалом проведення навчань у Білорусі дуже нагадує те, що відбувалося в першій половині 2023 року, коли Москва та Мінськ спочатку оголосили про розміщення ядерної зброї на території Білорусі, а потім розпочали позапланові навчання з використанням авіації.

Тоді, як стало зрозуміло з документів Пентагону, які потрапили в мережу, тандему двох режимів вдалося переконати українську розвідку в можливості відновлення серйозних загроз на півночі. Як українська розвідка сприймає теперішні маневри – невідомо. Однак алгоритм дій дуже нагадує минулорічний. Спочатку – використання ядерного аргументу, а потім – позапланові авіаційні навчання, які висвітлює лише білоруське Міноборони, у той час як російські колеги жодним чином про них не згадують. Хоч у Мінську й намагаються добре зіграти відведену для себе роль, без курйозів не обійшлося. Ось на чому акцентують зокрема і експерти.  

Після оголошення перевірки засобів-носіїв нестратегічної ядерної зброї Міноборони Білорусі опублікувало відео зі штурмовиком Су-25, бортовий номер і деякі підвісні елементи на крилах якого були заблюрені. Що цікаво – на інших кадрах жодних ознак монтажу видно не було.

Як з’ясувалося, “засекреченими” підвісними елементами на крилах виявилися додаткові паливні баки. Той самий фокус монтажери “ВоенТВ”, телеканалу білоруського Міноборони, повторили з двигунами російського літака Ту-214, на якому до Мінська прилетів російський очільник оборонного відомства Андрій Бєлоусов. Який би смішний вигляд не мали намагання видати паливні баки або двигуни за ядерні боєприпаси чи щось секретне, такі імітаційні дії чудово розкривають логіку поведінки двох режимів протягом останніх тижнів. Вишенькою на торті могло би стати феєричне повернення Віктора Януковича, борт якого разом із бортом Путіна прилетів на переговори до Мінська”. 

Маніпуляції Путіна і що зараз найбільше загрожує Україні

Цілком ймовірно, що у Кремлі розглядали можливість розіграшу карти “легітимності” президента-втікача, аби зобразити чинну українську владу незаконною. Однак білоруський диктатор, судячи з усього, вирішив не вплутуватися в настільки відчайдушну авантюру, тому разом із Путіним обмежився заявами щодо нібито “нелегітимності” Володимира Зеленського.

А от які загрози ще нависають над Україною? Поки жодної. Принаймні так вважають експерти. Режимам Путіна та Лукашенка вже більше двох років вдається залякувати українців, використовуючи фактор потенційної прямої участі Білорусі в російсько-українській війні, але станом на сьогодні немає ознак, які б сигналізували про підготовку Мінська до участі у війні протягом найближчого часу.

Насправді, на території Білорусі перебуває дуже невеликий контингент російських військ, а саме близько 2 тисяч, а ось сама Білорусь відіграє для РФ більше роль промислової бази. Не секрет, що білоруські підприємства ВПК активно працюють на потреби російського війська. Та, ймовірно, візит Андрія Бєлоусова був націлений на те, аби таку співпрацю масштабувати ще більше. Крім того, на тлі виведення з ладу 12% потужності російських НПЗ, після ударів невідомими дронами, Москва була вимушена наростити імпорт нафтопродуктів з Білорусі. 

Білорусь буде під вогнем

Повноцінна участь Мінська у війні означала би моментальне ураження ЗСУ по стратегічно важливих для режиму білоруських об’єктів НПЗ, військових баз тощо, і позбавлення Кремля можливостей їхнього використання для власних потреб. Як показує перекидання підрозділів ППО для прикриття Мозирського НПЗ, Лукашенко такий сценарій передбачив і все ж остерігається його. Водночас білоруський напрямок не можна назвати повністю безпечним.

У Білорусі протягом останніх двох років відбувалися безперервні навчання, зокрема мобілізаційні із залученням резервістів, а ЗС Білорусі активно переймають досвід російсько-української війни. Показовою стала заміна поміркованого Віктора Гулевича на “яструба” Павла Муравейка на посаді очільника Генштабу. Останній відомий тим, що спровокував дипломатичний конфлікт між Мінськом і Вільнюсом, закликавши “прорубати коридор до Литви силою зброї”.

Як би там не було, режим Лукашенка залишається для України перманентною проблемою. Звісно, відносна стабільність і передбачуваність на північному напрямку – не такий вже й поганий варіант для України в короткостроковій перспективі. 

Сценарій 2022 року може повторитися

Проте даний формат взаємодії із режимом повністю не запобігає повторенню подій лютого 2022 року. Експерти зазначають, що наразі офіційний Київ опинився в ситуації, де не може бути швидких рішень, які б дали бажаний результат. Тому єдиною опцією залишається напрацювання комплексного бачення роботи на білоруському напрямку із застосуванням всіх наявних можливостей та механізмів, зокрема, й підтримка білоруських демократичних сил.

Природно, що українці мало цікавляться процесами в лавах білоруської опозиції, бо вона, як і російська, мало впливає на пересічних білорусів. Тому, звісно, українські медіа майже не висвітлювали перші онлайн-вибори до Координаційної ради Білорусі 25-27 травня, організовані опозицією в екзилі.

Що таке ця Координаційна рада? По суті, це опозиційний білоруський парламент, вперше сформований 2020 року після того, як Лукашенко сфальсифікував вибори, незаконно проголосив себе президентом, а в самій країні почалися протести й жорсткі репресії силовиків проти молоді та громадянського суспільства. 

Чому білоруська опозиція не має впливу

Тоді координаційна рада своєю метою проголосила забезпечення транзиту влади від Лукашенка до демократично обраного уряду, однак новостворений орган і близько не досягнув поставленої цілі. Вже до кінця вересня 2020 року 7 членів президіуму координаційної ради або потрапили за ґрати, або були змушені покинути Білорусь, а практично всі 35 членів органу зазнали репресій з боку режиму. А кого ж обирали 25-27 травня? По суті на спеціально створеному сайті Білорусі онлайн обирали протопарламент білоруських демократичних сил. Висувалися 234 особи з 11 виборчих списків. Проте явка склала менше 7 тис. виборців, а це лише 1% від всіх білорусів, які перебувають за кордоном, тобто, за межами Білорусі.

Як бачимо, наявна білоруська опозиція в екзилі не те що не може впливати на людей, які проживають у Білорусі, а й –  на тих своїх співвітчизників, які перебувають за кордоном.  Експерти звертають на ці факти особливу увагу й зазначають: вибори до координаційної ради означають, що білоруські демократичні сили продовжать існувати у форматі політичних організацій. 

“На тлі відсутності адекватних механізмів впливу на білорусів всередині самої Білорусі та закінчення, як вважає частина представників руху білоруської опозиції, “терміну повноважень” Світлани Тихановської, існував ризик, що рано чи пізно вони будуть змушені перейти у формат громадських організацій чи представників суто тієї частини білоруської громадськості, яка перебуває за межами своєї країни хоча, як бачимо з онлайн-голосування до складу координаційної ради, білорусів за кордоном вони теж особливо не представляють і не обʼєднують”. 

Козирі Лукашенка та безвихідь координаційної ради 

Але така низька явка також надає додаткові козирі Лукашенку та його людям максимально дискредитувати білоруську опозицію та вносити ще більше протиріч і конфліктів до їхніх лав. Крім того, всьому білоруському демократичному руху не вистачає єдиної нормативної основи функціонування у вигляді певного роду “конституції”, в якій би був чіткий розподіл повноважень та функцій Об’єднаного перехідного кабінету та Координаційної ради.

Цей недолік створює ризик виникнення апаратних ігор всередині демократичних  сил, а тим самим – і дискредитації в очах партнерів. Слабка й не дуже зрозуміла зовнішньому спостерігачу координаційна рада не може моментально стати надефективним інструментом боротьби проти режима Лукашенка. 

“Тому в Києві, вочевидь, вирішили не розігрувати складну й довгу партію із залученням фактору Координаційної ради, просто залишивши за собою функцію зовнішнього спостерігача. Що є ще одним доказом відсутності чіткого стратегічного плану роботи на білоруському напрямку, зокрема з представниками опозиційного білоруського демократичного руху”, – вказано у повідомленні.

Додамо, генерал-майор СБУ спрогнозував, чи відкриє Росія новий фронт.

tsn.ua