У Миколаєві працює близько 200 точок видачі питної води. / Фото: Суспільне
Журналісти поспілкувалися із місцевими, які збираються біля точок видачі питної води.
Місто Миколаїв вже два роки мешкає без питної води в кранах. Після підриву водопроводу в Херсонській області, який забезпечував Миколаїв, до міста з травня 2022 року постачають воду з лиману, що містить сіль.
Про те, як виживають миколаївці в умовах нестачі води, повідомляє “Настоящее время”.
Внаслідок удару російських військ 12 квітня 2022 року водопроводом Дніпро-Миколаїв на території Херсонської області Миколаїв залишився без питної води. Крім того, РФ регулярно обстрілювала в Миколаєві очисні споруди каналізації, очисні споруди водопроводу та насосні станції.
“На жаль, Миколаїв не має інших джерел водопостачання, хоч і стоїть на березі двох річок. Але для пиття та приготування їжі [вода з Південного Бугу та Інгулу] не підходить через свою солоність. Справа в тому, що в районі Миколаєва річки впадають у Чорне море, яке настільки сильно тисне своєю водою річки, що солона вода піднімається аж до міста Нова Одеса [у 40 км нагору за течією річки]. Підземних вод теж майже немає, та й вони непридатні”, – пояснює генеральний директор миколаївського “Водоканалу” Борис Дуденко.
Єдиним варіантом отримати питну воду залишаються свердловини. Для технічних потреб городян вирішили брати воду з Бузького лиману. Концентрація солі там, за словами Дуденка, лише на 20-30% менша, ніж у морі. По суті це була морська вода.
“Але виходу у нас не було, оскільки масив необхідної води настільки величезний, що альтернативних джерел такого обсягу просто не існує”, – каже гендиректор “Водоканалу”.
Солона вода почала руйнувати систему водопостачання
За словами Дуденка, до початку повномасштабної війни у місті було в середньому було дві – дві з половиною аварії на добу, то спочатку після запуску води із лиману стало по 15–20 аварій за одну добу.
Що кажуть місцеві жителі
У Миколаєві працює близько 200 точок видачі питної води. Близько 10% – волонтерські точки, а 90% – комунальні. Журналісти поспілкувались із місцевими, які збираються біля цих точок.
“Знаєте, то молоко тече, то кава, то з цукром, але я не люблю з цукром. Іноді кока-кола”, – іронізує 65-річний Олександр, який прийшов набрати питну воду, привезену на тролейбусі у спеціальних бочках.
“У мене з 12 до 18 ледве капає, потім уже струмок побільше”. — “Ну, а митися нею як?” – “Ну, чекаю годинку, спускаю”, – розповідає інший мешканець.
“Вода жахлива тече, а комунальні рахунки все одно нараховують. Платимо і за доставку, і за воду, яку пити не можна. Ми платимо 34,04 гривні за кубометр води. Але ж ми платимо і за ту воду, яка стікає, доки не піде А ще й вимагають звіряти лічильники і погрожують відключенням води, якщо не звірити лічильники. Стиральная машина уже еле дышит, это же вся плохая вода – все туда идет. Вещи выстирываются, белое становится желтым”, – жалуется пенсионерка Людмила.
Тимчасове та часткове вирішення проблеми
Щоб забезпечити Миколаїв водопровідною водою кращої якості, воду вирішили подавати через звільнене ЗСУ невелике містечко, деокуповану Снігурівку на Миколаївщині по зрошувальному каналу. Ця вода з річки Інгулець. Вона не питна, але вже й не солона, як із Бузького лиману.
Раніше повідомлялося, що росіяни застосовують нову тактику обстрілів у Миколаївській області.