Новини без сексизму і людей. Гендерне дослідження топових ЗМІ Кіровоградщини

Новини без сексизму і людей. Гендерне дослідження топових ЗМІ Кіровоградщини

Новинні матеріали топових кропивницьких онлайн-ЗМІ не містять сесксизму та ейджизму. При цьому у текстах кількісно переважають експертки. А героїв майже вп’ятеро більше ніж героїнь. 

Такі результати гендерного моніторингу проведеного у лютому. Починаючи з 5-го лютого у кожного з п’яти популярних видань, “Гречка”, “Точка доступу”, “Без купюр”, CBN та “Перша електронна газета”, було проаналізовано по 50 новин, всього 250 новин. У кожній новині ми фіксували наявність героїв/героїнь, експертів/експерток, а також розподіляли їх за тематиками. Одразу зауважимо, до уваги брались саме новини, без аналітики, розслідувань, інтерв’ю та публіцистики. 

Втрачена людиноцентричність 

Моніторити новини завжди цікаво, адже це показовий зріз того, як на події в суспільстві реагують медійники. Подієва журналістика. Тут і зараз про головне. Так, принаймні, було раніше, однак зараз новини як жанр, стали, скоріше, сухими замітками та опрацьованими, а, інколи, й не дуже, опрацьованими пресрелізами різноманітних пресслужб – прокуратури, поліції, СБУ, міської та облради. І на це є свої причини. 

Нішу новин активно освоюють телеграм-канали, які засипають ефір короткими повідомленнями про те, що відбувається у місті, області, країні світі. Ці повідомлення частенько не перевірені, без адекватного бекграунду, або й просто фейкові. Однак в часи тотальної інформатизації та війни, яка привчила нас, що чим більше інформації, тим краще, конкурувати з такою навалою повідомлень-новин стає все важче. 

Це призводить до того, що новини втрачають героїв і стають подієвими, а не людиноцентричними текстами. Показова статистика – зі 250 матеріалів, які були опрацьовані під час моніторингу, у 173 не було жодного конкретизованого героя чи героїні. 

Найменше героїв/героїнь виявилось у новинах видання “Точка доступу” – 18 та 1 відповідно. Ми поцікавились у редакторки Ольги Зими про причини таких показник. 

“Звичайно, це не є стратегією нашого видання. Минулого року ми  працювала над політикою гендерної чутливості, яку не лише сформували в окремий документ, а й опублікували на сайті разом із редакційною політикою. 

Якщо мова про великі тексти, над якими працюють журналістки, то, звичайно, тут ми дотримуємося принципів гендерної рівності, подаємо матеріали з дотриманням гендерного балансу, де це можливо; звертаємося по коментарі як до чоловіків, так і до жінок із різних тематик. 

Коли ж ми говоримо про новини, то це можуть бути або заходи, які відвідують наші кореспондентки, або відповіді на запити, або коментарі різних пресслужб чи голів громад. Ми не можемо впливати на вибір спікера/ки для брифінгу чи пресконференції. Так само по новини з громад ми, в першу чергу, йдемо до голів, а це здебільшого чоловіки. 

Тобто, у новинах ми не завжди можемо впливати на гендерний баланс. Тому намагаємося це компенсувати своїми авторськими статтями й такими проєктами, зокрема, як "Жінки в ЗСУ", "Жінки, які наближають перемогу", і вже в березні у нас стартує великий проєкт із гендерної чутливості, де ми також обов’язково будемо говорити про ці важливі теми”.

Зі свого боку зауважимо, що несправедливим перебільшенням було б сказати, що новини сайту втрачають свою інформативність через малу кількість спікерів/ок. Зовсім ні. Інформації тут якраз достатньо, а от людей дійсно трохи бракує.

Колеги з видання “Перша електронна газета” також більше уваги приділяють великим текстам. Та й взагалі, мають свою, специфічну манеру ведення інформаційного порталу – більше “газетну”, аніж традиційно “сайтову”. 

Хоча більшість контенту на сайті це новини, але ми намагаємося не витрачати на них багато часу і робимо ставку саме на факти, які не завжди потребують акценту на конкретній постаті. Тому готуючи саме новини рідко звертаємося до експертів та інших коментаторів. Лише тоді, коли без них ніяк, – зауважує редакторка “Першої електронної” Світлана Листюк. 

До слова, у новинних текстах згаданого видання це помітно. З 50 проаналізованих матеріалів ми лише в одному зафіксували наявність експерта та ще в одному експертки.

Зміщений баланс

Звісно, не можемо ми оминути й питання гендерного балансу. Загальний показник по усім п’яти ЗМІ – 17,5% героїнь та 82,5% героїв відповідно. І це суттєвий перекіс. Вже згадана Світлана Листюк обгрунтовує ці показники так: 

Якщо говорити про гендерний баланс, то, зізнаюся, ми не дивимося на стать людини. Нам все одно, чи це чоловік, чи жінка, чи особа, яка не визначилася. Головне, щоб вона була компетентною, мудрою, цікавою, талановитою, тобто, могла б стати 'фішкою' журналістського матеріалу. Якщо намагатися дотримуватися стовідсотково балансу, можна втратити багато цікавих тем і героїв.

Що ж до іншого важливого аспекту – експертів і експерток в новинах та коментують, пояснюють ті чи інші події, тут з балансом все значно краще. Загалом в новинних матеріалах топових медіа ми зафіксували 55,3% експерток та 44,7% експертів. При цьому, саме експертки частіше коментували різноманітні події про правопорушення та медицину, а от експерти були більш представлені у текстах про війну та економіку. Для України це, скоріше, виключення аніж норма, оскільки в жодному іншому обласному центрі кількість експерток не перевищувала 50%.

Цікаво й те, що минулоріч у топових ЗМІ Кіровоградщини співвідношення експерток та експертів було прямо протилежним – 44 до 56%.  До слова, Кіровоградщина стала єдиним регіоном, в якому експертки у відсотковому значенні були більш представлені в новинах, аніж експерти. І хоча наш моніторинг це не змагання та показники загалом у всіх доволі непогані, та, все ж, у ньому є умовні переможці. Найкращий баланс – 50 на 50 за показником представлення експертів/екперток, у “Точки доступу“. А от загальні цифри все ж кращі у “Гречки”. Жінки-експертки тут присутні у 43% випадків, а героїні фігурують у 24,5% новин, де люди взагалі присутні та ідентифіковані. 

Анастастія Дзюбак, редакторка “Гречки”, поділилась “рецептом успіху” власного видання.

Ми уважно слідкуємо за вживанням фемінітивів, а також часто висвітлюємо гендерночутливі теми, адже для нас як неформальних учасниць організації “Жінки в медіа”, журналісток, що регулярно працюють над гендерною тематику за підтримки Волинського пресклубу, це важливо”, – розповіла вона. – “Щодо добору експертів, ми намагаємось дотримуватись паритету, проте, все ж, орієнтуємось не на стать експерта, а на його фаховість, адже часом для регіональної журналістики експертів загалом знайти складно. Також ми маємо узгоджений Етичний кодекс редакції щодо гендерночутливої політики у рамках співпраці з донорами і висвітленні тем, що стосуються війни.

Наостанок про сексизм

Тут мав бути розділ з присутнім у новинах сексизмом, ейджизмом і подібним, однак, і це прекрасно, у досліджених матеріалах ми такого не виявили. Не виключаю, що така лексика могла бути присутньою в інтерв’ю чи репортажах, однак у новинах топові видання Кіровоградщини продемонстрували прекрасні показники. 

Тож, підсумовуючи, скажемо – війна дещо змістила акцент новин, суттєво прибравши з них людей. Та це реалії, до яких необхідно пристосуватись і адаптуватись. Місцеві видання з цим завданням справляються досить успішно. 

Павло Лісниченко, регіональний представник ІМІ у Кіровоградській області. 

Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО “Інститут масової інформації” та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.

Думки, викладені у блозі, відображають винятково думку автора, редакція Точки доступу може її не поділяти.

dostyp.com.ua