Чи справдяться прогнози для України на 2024 рік, передбачені Міжнародним валютним фондом
Цього тижня у Вашингтоні (США) завершилися щорічні Весняні збори МВФ та Групи Світового банку, де обговорювали, в тому числі, й вплив війни в Україні на глобальну та національну економіки. Так, Міжнародний валютний фонд прогнозує цьогорічне зростання українського ВВП на 3,2%. Це відповідає очікуваним темпам розвитку світової економіки, а також набагато перевищує показники більшості країн Європи. Проте такий прогноз не означає, що з економічним життям в Україні, незважаючи на війну, все гаразд. Ймовірне збільшення показників пов’язане, насамперед, із низькою порівняльною базою – через шалене економічне падіння упродовж першого року повномасштабної російської агресії. Також звіт МВФ не враховує наслідків цьогорічних атак агресора на нашу енергетичну інфраструктуру, через що темпи відновлення будуть дещо нижчими.
Фото: Grant Ellis / World Bank
ЯК ВПЛИНУТЬ НА РОЗРАХУНКИ НЕЩОДАВНІ УДАРИ ВОРОГА ПО ЕНЕРГЕТИЦІ
Під час Щорічних весняних зборів МВФ та групи Світового банку, що відбулися минулого тижня у Вашингтоні, аналітики представили новий звіт “Перспективи розвитку світової економіки”.
Як вважають в Міжнародному валютному фонді, загальне зростання світової економіки у 2024-2025 роках становитиме 3,2%, що відповідає показникам 2023-го. Прогноз на найближчі пʼять років – щорічне зростання в середньому на рівні 3,1%. І це – найгірший показник очікувань протягом кількох десятиліть. Приміром, середній показник зміни ВВП у період з 2000 до 2021 року становив 3,8%. Глобальна інфляція, за оцінками Фонду, поступово зменшуватиметься – до 5,9% у 2024-му та до 4,5% – у 2025 році. Тоді як торік цей показник становив 6,8%.
Збройна агресія РФ проти нашої країни – один із ключових чинників, які, на думку аналітиків, гальмуватимуть світовий економічний розвиток. Зокрема, саме з війною пов’язані перепади цін на енергоносії та зернові на глобальних ринках. Укупі з неспокоєм на Близькому сході маємо доволі токсичний для глобальної економіки «коктейль»…
Що вже й казати про вплив російської агресії на економічні перспективи самої України. Хоча левова частка бізнесу, чия матеріальна база не зазнала значних руйнувань, вже за кілька місяців після початку повномасштабної агресії змогла адаптуватися до нових умов, прогнозованих темпів відновлення національного ВВП аж ніяк не достатньо, щоб у найближчі роки відновитися бодай до довоєнного рівня, не кажучи вже про активний розвиток.
Приміром, в МВФ прогнозують цьогорічне зростання нашого реального внутрішнього валового продукту на 3,2%. У 2025 темпи мають прискоритися до 6,5%, а до 2029-го – стабілізуватися на рівні 4,5% рік до року. Тоді як за підсумками 2022-го економічне падіння становило 29%.
Поміж інших очікуваних показників – збереження цілком прийнятних для таких екстремальних умов темпів інфляції (у 2024-ому споживчі ціни в Україні, за розрахунками МВФ, зростуть на 6,4%, у 2025-му – на 7,6%).
Рівень безробіття залишатиметься доволі високим: 14,5% у 2024 році і 13,8% – у 2025-му.
При цьому маємо враховувати, що формувався звіт ще до нового витка цілеспрямованого нищення ворогом нашої енергетичної інфраструктури нинішньої весни.
Тарас Козак / Фото: thepage
«Вочевидь, ці обстріли та їх імовірне продовження призведуть до втрати від 1% до 2% нашого внутрішнього валового продукту. Хоча б тому, що сама вироблена електрика й отриманий за неї ресурс є частиною ВВП. Плюс споживання енергії впливає на обсяги виробництва в інших галузях. У нас немає браку електроенергії, бракує потужностей для вирівнювання споживання. Адже значну частину маневрової генерації – ГЕС і ТЕС – виведено з ладу. І це може суттєво вплинути на показники нашої металургії та інших енергоємних виробництв», – наголошує в коментарі Укрінформу президент інвестиційної групи «Універ» Тарас Козак.
Натомість керівник аналітичного напряму Мережі захисту національних інтересів «АНТС» Ілля Несходовський не береться прогнозувати, як російські атаки на нашу інфраструктуру вплинуть на темпи зростання національного ВВП. Проте вважає, вплив цей справді буде суттєвим.
Ілля Несходовський
«Просто подивіться статистику, як змінювалася пропорція експорту-імпорту електроенергії за перший квартал. Якщо на початку року ми переважно експортували продукцію за кордон, то впродовж останнього місяця ми її, здебільшого, купуємо. А це – прямий вплив на ВВП: замість того, щоб продавати та заробляти за рахунок доданої вартості, ми витрачаємо на імпорт власний ресурс», – пояснює економіст у коментарі Укрінформу.
Враховуючи ж масштаб руйнувань та оцінки енергокомпаніями перспектив відновлення пошкоджених об’єктів, до кінця року кардинально, на жаль, нічого не зміниться.
Водночас Козак звертає увагу на те, що попередні прогнози МВФ стосовно розвитку української економіки справджувалися не часто. Тож і результати економічної діяльності у 2024-му, на його думку, будуть кращими, ніж очікують аналітики Фонду.
«Ознайомившись із висновками вітчизняних аналітичних центрів та зробивши власні розрахунки, вважаю, що зростання цього року могло б бути близьким до 5% (мінус втрати, пов’язані з останніми атаками ворога на нашу енергетику, оскільки й ці розрахунки робилися до весняної ескалації). Тож якщо не буде суттєвого погіршення ситуації на фронті, цьогорічне зростання ВВП, думаю, буде близьким до 4%», – прогнозує Тарас Козак.
РУШІЇ ЗРОСТАННЯ: ОПК ТА ЕКСПОРТООРІЄНТОВАНІ ГАЛУЗІ
Поміж галузей, які допоможуть забезпечити цьогорічне економічне зростання, експерти називають, передовсім, оборонно-промисловий комплекс. Тут є і величезний попит, і фінансовий ресурс (максимум, який за нинішніх умов може дозволити собі Україна), і технологічні та інституційні зміни, що сприятимуть ефективній роботі. Зараз триває реалізація укладених Міноборони контрактів на закупівлю озброєння на 0,5 трлн грн. Майже половину цих грошей отримають українські виробники, – повідомив заступник міністра оборони Юрій Джигир. За його словами, Україна також продовжує отримувати міжнародну військову допомогу. Акцент при цьому – на залученні інвестицій для розвитку вітчизняного оборонного сектору.
Юрій Джигир
«Ми заохочуємо міжнародних партнерів інвестувати в українську оборонну промисловість і купувати товари оборонного призначення для потреб Сил оборони України саме в українського виробника. Це – життєво необхідно, адже ці фінанси працюватимуть на нашу країну, стимулюватимуть вітчизняне виробництво та будуть драйвером української економіки», – пояснив Джигир.
Україна також започатковує міжнародну фандрейзингову кампанію із залучення з-за кордону $10 мільярдів для закупівлі озброєння українського виробництва. В Мінстратегпромі річну спроможність вітчизняного ОПК оцінюють у $20 мільярдів. Тоді як наявний внутрішній ресурс для придбання озброєнь – лише $6 мільярдів. Звідси – намагання переконати партнерів, котрі готові придбати зброю для України, купувати її у наших виробників. А також – дискусія, чи потрібно під час війни дозволяти експорт озброєння із країни, яка воює. З одного боку, це сприятиме надходженню валютної виручки в Україну та зростанню нашого ВВП (отримані кошти можна спрямувати на оборонні потреби). З іншого – є побоювання, що західні партнери «не зрозуміють» країну, котра просить зброю у них і при цьому продає озброєння й техніку, які виробляє сама…
Однак маємо певну позитивну тенденцію – значне збільшення частки у структурі українського експорту продукції ГМК (металу та залізо-рудної сировини). У першому кварталі вона сягнула майже 20%, тоді як рік тому не перевищувала 13%. Таке пожвавлення пов’язане не лише з налагодженням нових та розширенням можливостей традиційних логістичних маршрутів закордонних постачань, а й зі збільшенням внутрішнього виробництва такої продукції. Приміром, чавуну виготовили на 32,1% більше порівняно з першим кварталом минулого року, прокату – на 35,5%, сталі – на 36,6%.
Але говорити, що така тенденція збережеться впродовж усього року, на думку Іллі Несходовського, зарано.
«Металургійна продукція – надто, сировина – доволі чутлива до кон’юнктури на світових ринках. Тому судити про перспективи нашої металургії лише за підсумками першого кварталу (та ще й з огляду на низьку порівняльну базу, адже торік відповідної продукції було вироблено дуже мало) не можна», – вважає експерт.
Водночас дві третини українського експорту, як і раніше, – продукція АПК. Цими днями Мінгарополітики озвучило, що валове виробництво зернових та олійних культур трохи перевищить 74 мільйони тонн. Це приблизно на 8 мільйонів тонн менше, аніж торік. Відповідно, експортні можливості в аграрному секторі можуть зменшитися, що в тім числі, позначиться й на нашому ВВП.
Але Тарас Козак заспокоює: і в попередні роки (зокрема, й торік) весняні врожайні прогнози були гіршими, аніж реальний результат восени. Адже визначальний вплив погоди протягом усього сезону ніхто не скасовував.
Інша справа, що зараз доволі складно оцінити можливі наслідки односторонніх торговельних обмежень на постачання українських сільгосптоварів до Європи. Зокрема, чекатимемо на роз’яснення Єврокомісією механізмів застосування з 6 червня квот та загороджувальних мит, ініціаторами яких стали наші найближчі західні сусіди. До того ж, не факт, що після набрання чинності відповідним рішенням ЄС (його ще має затвердити Рада Євросоюзу), польські фермери та перевізники припинять блокування українського кордону.
ЕМІСІЯ, ІНФЛЯЦІЯ ТА МІЖНАРОДНА ДОПОМОГА
Як зазначається в новому звіті МВФ, прогнозований середньорічний обмінний курс долара в Україні 2024-го становитиме 41 гривню 1 копійку. Наступного року цей показник має зрости до 45,79, а до 2029-го – до 54,08 гривень.
Водночас український бізнес у «курсовому питанні» налаштований дещо оптимістичніше. За даними опитування ділових очікувань підприємств, яке провів нещодавно Національний банк, респонденти прогнозують, що у наступні 12 місяців середній обмінний курс становитиме 40,44 грн/дол. Тоді як розрахунки уряд робив розрахунки цьогорічного бюджету, виходячи із прогнозу 40,7 грн/дол.
Доволі низький (навіть порівняно з деякими нашими сусідами, котрі не потерпають від війни) прогнозований МВФ рівень інфляції в Україні, на перший погляд, радує. Втім, Ілля Несходовський вважає, що така незначна інфляція під час війни – це ознака не здорової економіки, а стагнації. «За такої низької інфляції при високій обліковій ставці у 13,5% неможливе жодне економічне зростання. Де бізнесу брати кошти, коли кредитування не працює, внутрішні інвестиції вичерпані, державні програми обмежені, а зовнішні інвестиції неможливі?», – цікавиться експерт.
Виходом, на його думку, могли б стати більш радикальне зниження Нацбанком облікової ставки та відмова від штучного стримування інфляції з певним її контрольованим зростанням.
Тарас Козак вважає, що прогноз МВФ щодо рівня інфляції в Україні цілком реальний. Звісно ж, якщо Нацбанк й цього року, як і минулого, утримається від емісії. Ухвалення рішення про допомогу США нашій країні, за словами Козака, розвіяло останні сумніви в тому, що це реально.
Таким чином, якщо не станеться якихось форс-мажорів, Україна матиме кошти, необхідні для покриття бюджетного дефіциту й функціонування економіки. Але йдеться лише про нинішній рік. За словами ж прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, Україна вже працює з партнерами над залученням фінансування у 2025 році.
Також уряд планує цьогоріч додатково залучити на ринку внутрішніх запозичень і акумулювати завдяки збільшенню податкових надходжень ще приблизно $5 мільярдів (в еквіваленті) для покриття бюджетного дефіциту. Наступного року потреба в такому резервному залученні, ймовірно, неабияк зросте – навіть, якщо перемовини про гранти й кредити від міжнародних партнерів будуть успішними.
Щоправда, Україна сподівається, що до того часу цивілізованому світу вдасться розв’язати проблему спрямування на її фінансову підтримку заарештованих російських активів (чи, принаймні, прибутків від їх використання). Цю тему теж обговорювали під час весняних зборів МВФ та групи Світового банку. Але консенсусу у цьому питанні на сьогодні ще немає.
В Міжнародному валютному фонді вважають, що рішення про арешт заморожених російських активів повинна ухвалювати кожна держава, яка їх зберігає, однак це не повинно впливати на стабільність міжнародної валютної системи.
Владислав Обух, Київ
Перше фото: imf.org