Теорія “ложки добробуту”: психолог пояснив, як схопити свою та не втратити інші

Іноді може здаватися, що лиш тебе завалюють труднощі повсякдення, тоді як інші навколо процвітають. На цей випадок є “теорія ложки”.

Для багатьох людей повсякденне життя – це низка відносно простих доручень, зустрічей та справ, водночас деякі сприймають буденність як неможливий подвиг та тягар труднощів. Нерідко остання категорія людей дивується, як іншим життя дається настільки легко.

Психолог Крістін Місерандіно у своєму есе “Теорія ложки”, опублікованому у 2018 році, розглядає концепцію, що вчить хапати у житті саме свою “щасливу ложку”, та не втрачати упродовж дня набуті. Принципи теорії, її плюси та недоліки описав Forbes. 

Як сформувалася “теорія ложки”

Історія почалася під час спільної вечері. Крістін Місерандіно, хворіючи на червону вовчанку, намагалася пояснити подрузі, як це – страждати на якісь серйозні захворювання. Крістін витягла таблетки, які зазвичай вживала під час їжі, і здивувалася незрозумілій реакції подруги: помітила, що та на неї дивно дивиться. Тоді Крістін стало зрозуміло – попри тривалу дружбу, подруга не осягає її біди. 

Відео дня

“І в цей самий момент народилася теорія ложок. Я швидко схопила ложку зі столу, а потім почала збирати ложки з інших столів. Я подивилася на неї і сказала: “Ну, почнімо, у тебе червоний вовчак”. Вона дивилася на мене у шоці, що не дивно для людини, якій щойно піднесли букет із ложок. Але я склала ложки разом і сунула їх їй у руки. Я пояснила, що різниця між хворобою і здоров’ям у тому, що необхідно свідомо думати про ті речі, про які більшість людей ніколи не замислюється. У здорових людей є “розкіш жити”, не роблячи постійного вибору. Це дар, який більшість людей сприймають як належне”, – йдеться в есе.

Що таке “теорія ложки”?

“Теорія ложки” полягає в тому, що людина кожного дня прокидається з певною кількістю умовних ложок у руках. Нею Місерандіно ілюструвала обмеженість енергетичних ресурсів між людьми з порушеними фізичним і психічним здоров’ям, та людьми, які не мають подібних проблем. З часом теорія дещо трансформувалася, однак вона і понині слугує гострою метафорою щодо сил, які ми в собі відчуваємо упродовж дня. 

Отже, за концепцією Місерандіно, кожна ложка – це одна одиниця енергії, запас, який ми маємо використати протягом дня. Forbes пояснює:

“Як і гроші, ці ложки є обмеженими – ви можете витратити лише те, що маєте, і не зможете отримати більше, якщо використаєте їх усі. Кожна дія, яку ви робите протягом дня, коштує вам одну або кілька ложок. Чим складніше завдання, тим більше ложок воно потребує”.

Психолог стверджує, що багатьом людям вистачає власної “норми ложок”, щоб вирішити повсякденні задачі: ходити на роботу, бачитися з друзями, виконувати якусь хатню роботу тощо. Водночас люди, які мають хронічні захворювання, якусь форму інвалідності, психологічні розлади тощо, згідно з теорією Місерандіно, мають менше “щоденних ложок”. Для них найпростіші завдання відбирають більше енергії, тому у них залишається набагато менше ложок до кінця дня.

Психолог радить вважати на свій запас сил: планувати перерви на відпочинок і не поспішати, щоб ложки не закінчилися занадто рано. “Ви можете помітити, що люди з хронічними захворюваннями здаються менш витривалими або більш обережними у своєму виборі. Це не тому, що їм бракує мотивації чи сили волі, а тому, що їхні енергетичні ресурси обмежені. Маючи меншу кількість ложок, вони повинні використовувати їх з розумом”, – зазначалося в есе Місерандіно.

“Теорії ложки” показує результати

Дослідження ілюструють, що “теорія ложки” стала неймовірно ефективним засобом комунікації 21 сторіччя. Нею люди з психологічними хворобами, інвалідністю тощо можуть пояснити іншим, як вони себе почувають. За допомогою “теорії ложки” людина може сказати, що у неї бувають як “хороші дні”, коли вона має більше енергії, так і “погані дні”, коли ресурсів набагато менше. Ця концепція полегшує розмову про стани, які часто є невидимими для інших. Простота теорії також змушує інших людей, які не мають проблем зі здоров’ям, задуматися, наскільки неоціненний ресурс вони мають, вказує Forebes. Водночас для тих, у кого обмежена кількість ложок, теорія є важливим нагадуванням про те, що потрібно сповільнитися і прислухатися до свого тіла, наголошується у дослідженні.

“Усвідомлення того, що вам потрібно стримувати себе, тоді як інші цього не роблять, може бути важким і неприємним. Але важливо пам’ятати, що немає ніякої гонки до фінішу дня. Мета полягає в тому, щоб завершити те, що необхідно, не витрачаючи при цьому свої енергетичні запаси”, – зазначає ЗМІ.

Теорія “ложки добробуту” пояснює, що легко витрачати свій ресурс на дрібниці, і навіть над цим не замислюватися. Однак цей привілей мають не всі.

“Усвідомлення цього може призвести до більшого почуття вдячності та відповідальності. Якщо у вас є друзі або члени сім’ї з обмеженою кількістю ложок, запитайте їх, що ви можете зробити, щоб допомогти їм заощадити їхні. Запропонуйте підвезти, купити продукти по дорозі додому або візьміть на себе завдання, з яким вони не можуть впоратися – навіть невеликий жест може мати значення”, – акцентує Forbes. 

Відчуття самотності – вікова проблема?

Нещодавно ми також розглянули нове дослідження вчених на тему самотності. Воно свідчить про те, що це відчуття може посилюватися у молодому і старшому віці. Особливо помітно, що ця проблема непропорційна “гостріша” серед жінок, які мають нижчий дохід і менш освічені.

Водночас відчуття самотності найменше турбує людей середнього віку: тих, хто зайнятий роботою, вихованням дітей, розвитком стосунків тощо. 

www.unian.ua