Завдяки новій системі постачання пального, налагодженій після початку повномасштабної війни, на українському ринку нафтопродуктів уже понад рік спостерігається профіцит.
Про це сказав директор консалтингової групи "А-95" Сергій Куюн в ефірі Українського радіо, передає Укрінформ.
"4 місяці цього року і цілий 2023 рік пройшли із однією "проблемою" для ринку – це хронічний профіцит продукту. Тобто у нас його постійно дуже багато, причому продукту усіх марок – і бензину, і дизпального, і скрапленого газу. Саме це і є результатом нової системи постачань пального, яка виявилась більш живуча, більш диверсифікована у географічному і в логістичному плані", – сказав експерт.
За його словами, логістика відпрацьована, зараз це переважно залізниця та автомобільний транспорт.
Куюн зазначив, що кількість бензовозів в Україні з 2021 року зросла "десь у 4 рази – до 6 тисяч машин", при тому що до 2022 року імпорт пального автомобілями не здійснювався. "Взагалі не возили. Не було такого поняття, як автомобільний імпорт. Усе їхало залізницею, морем, було постачання із нафтопереробних заводів. У нас навіть автомобільного парку не було", – зауважив він.
Також, за його словами, була проблема з транспортуванням нафтопродуктів із Європи залізницею. "Ми знаємо, що залізнична колія у нас різна – там (у Європі – ред.) вузька, у нас широка. Тобто, ти не можеш напряму залізничний вагон відправити, щоб він приїхав прямо в Україну. На кордоні пальне треба перелити з євроцистерни у нашу, або переставити візки. А це все час і пропускна здатність. Плюс цими шляхами давно ніхто не користувався. Але буквально за пів року вдалося зробити вздовж кордону цілу мережу таких переливів. Зараз це вже стаціонарні пункти по переливу, усе безпечно. Тобто, довелося дуже багато всього переробляти і буквально як у перший раз", – наголосив експерт.
Він констатуваав, що зміни відбулись і на європейському ринку.
"Європу росіяни десятиріччями лякали тим, що ви "замерзнете без нас", "зупинитесь", "усе подорожчає". 54% російського дизелю на європейському ринку було – зараз 0%. І ринок теж "перелитий". Тобто, запаси в Європі дуже великі. Швидко налагодили постачання з інших джерел – це Близький Схід, Азія, Сполучені Штати теж активно долучилися. І так по всіх фронтах. По скрапленому газу теж заміщення пішло. Тому всі ці міфи про те, що без Росії немає життя, були зруйновані дуже швидко. Десятиріччя слухали, а буквально за рік взяли і все поміняли", – констатував він.
Директор "А-95" зауважив, що після запровадження Європою ембарго Росія втратила найбільш ліквідний ринок для своїх нафтопродуктів і тепер змушена експортувати пальне на віддалені бази, у віддалені країни, як-от Бразилія, Саудівська Аравія. "Це по 14-15 тисяч кілометрів… І ти за це все платиш. Так, ти можеш продавати, але це все знижує прибутковість цього продажу. І це теж є наслідком санкцій. Так, це не вбило їх, але прибутки знизило досить суттєво", – зауважив експерт.
Те ж саме стосується і Білорусі. "Білорусь забезпечував Новополоцький завод. Зараз росіяни їх загнали, по-перше, у свої порти, які дуже далеко від них і теж треба за все платити. Історія та ж сама. Почали постачати кудись у Грузію, в Баку, в Середню Азію. Це дуже далеко. Тобто, дохідність там дуже низька", – сказав Куюн.
За його словами, після ударів Сил оборони по російських НПЗ дуже сильно впав експорт нафтопродуктів із Росії. "Якщо на бензин у них і було ембарго введено ще 1 березня цього року, то на дизпальне ніхто ембарго не вводив. Але все одно обсяги посипалися дуже серйозно – до мінімальних значень за останні кілька років. Крім того, пам'ятаєте, всі писали: не бийте по НПЗ, бо зросте нафта. А що відбулося? Якщо у березні нафта була 93 долари за барель, то зараз вона 83. Тобто вона впала майже на 10%. Чому? Тому що, росіяни не змогли переробити нафту на своїх заводах, які були нами атаковані. Відповідно, це все пішло на світовий ринок і там "придавило" ціну", – наголосив експерт.
Як повідомлялося, у публікації Foreign Affairs зазначалося, що удари українських дронів по російських нафтопереробних заводах мають більш негативний вплив на Росію, аніж режим західних санкцій.