Із трильйона гривень, сплачених торік у межах публічних закупівель, ₴400 мільярдів пішли за кордон – як оплата за імпорт.
Таку статистику під час презентації політики «Зроблено в Україні» і Каталогу виробників «Українська техніка для громад» навів заступник голови парламентського комітету з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський, передає кореспондент Укрінформу.
Україна, за словами парламентарія, – світова антирекордсменка за часткою споживання імпорту в закупівлях за державний кошт і гроші громад
«Якщо середній рівень проникнення імпорту в публічні закупівлі у світі становить десь 7%, то в Україні у 2020-2021 роках він сягав 38%. Тобто, ми, будучи не найбагатшою у світі країною, за гроші держави і громад фактично фінансуємо економіки інших країн. На прикладі 2021 року: із ₴700 мільярдів, витрачених на закупівлі, за кордон (як сплата за імпорт) пішли майже ₴260 мільярдів. Наше завдання – ці 38% проникнення імпорту в публічні закупівлі зменшити хоча б відсотків до 20, – через надання переваги українським виробникам», – переконаний Кисилевський.
Зрозуміло, в умовах війни ситуація ще більш критична: із витраченого торік на закупівлі трильйона гривень приблизно ₴400 мільярдів довелося віддати за імпортні постачання.
«Це означає, що на таких закупівлях приблизно від ₴100 до ₴160 мільярдів держава втратила у вигляді недотриманих податків. Адже, якщо за вироблену вітчизняну продукцію податки сплачуються в Україні, то при купівлі іноземних товарів – за кордоном. І розмір цих втрат неспівставний з надходженнями митних зборів та платежів за імпорт відповідної продукції. А ці кошти могли б піти на ЗСУ», – пояснив депутат.
Виправити ситуацію, за його словами, покликаний так званий «закон про локалізацію» – ухвалені у грудні 2021 року зміни до законодавства про публічні закупівлі, співавтором яких є Кисилевський. Завдяки цим змінам в Україні втілюється пілотний проєкт для стимулювання споживачів вітчизняної продукції з високою доданою вартістю.
«Де-де, а в публічних закупівлях маємо віддавати перевагу саме українському виробникові. Як свідчить світовий досвід, саме такий підхід є ознакою спроможності держави та розуміння нею своїх справжніх інтересів. Бо виробництво – це податки до держказни і для громад, це робота й зарплати для українців», – додав Кисилевський.
Як повідомлялося, згідно зі змінами до законодавства про публічні закупівлі, із середини 2022 року в Україні діє обов’язкова вимога до мінімальної частки місцевої (української) складової у собівартості товарів, що закуповуються за державний кошт. Цьогоріч така частка має становити щонайменше 20% зі щорічним збільшенням на 5% (загалом до 40%). Поки що дія закону поширюється на складну техніку й устаткування вартістю понад 200 тисяч гривень – передовсім, продукцію машинобудування.