Найдавніші письмові згадки про милоподібні речовини датуються близько 2500 роком до нашої ери.
Однак неможливо визначити точну дату появу мила, кажуть історики / колаж УНІАН, фото ua.depositphotos.com
У сучасному світі неможливо уявити свого життя без приймання душу із запашним милом або іншими засобами для тіла. Однак як люди милися до винайдення сучасного мила? Ця речовина має досить просту формулу, проте довгу історію, пише Live Science.
Впродовж століть вода була головним засобом для купання. До прикладу, у цивілізації долини Інду – культурі, яка процвітала на території сучасних Пакистану, Індії та Афганістану з 2600 по 1900 роки до нашої ери – Велика лазня в Мохенджо-Даро вважається однією з найперших громадських лазень для прийняття парових ванн.
За словами історика з Університету штату Міссісіпі Джудіт Ріднер, до того, як мило стало основним засобом особистої гігієни, “було багато людей, які дуже погано пахли”.
Відео дня
Попри те, що сучасні рецептури мила мають багато додаткових інгредієнтів, базове мило – це проста суміш, яка складається з солі жирної кислоти, а саме поєднання лугу – водорозчинної сполуки і жиру, зазначає хімік з Університету штату Олбані Крістін Конколь.
“Ця базова формула була ключовою для допотопного мила у стародавніх цивілізаціях. Рослини, жовч тварин, олії та відлущувачі, такі як пісок і деревна зола, були основними інгредієнтами цих ранніх мийних засобів”, – пояснили в Live Science.
Проте історикам складно відстежити давні форми мила через одну серйозну перешкоду.
“Мило деградує. Ми можемо використовувати хімічне датування та археологію, але для цього потрібно, щоб зразки збереглися з моменту їхнього першого виробництва до наших днів”, – пояснила хімік-історик з Університету штату Північна Дакота Сет Расмуссен.
У виданні додають, що найдавніші письмові згадки про милоподібні речовини датуються близько 2500 роком до нашої ери в Месопотамії. Глиняні таблички свідчать про те, що шумери використовували воду та карбонат натрію – порошкоподібну сіль, до прикладу, з рослинної золи – для очищення, а пиво та гарячу воду використовували для промивання ран.
“Через кілька сотень років в Аккадській імперії в Месопотамії використовували суміш рослин, таких як фінікова пальма, соснова шишка і чагарникова рослина під назвою тамариск. Така суміш відповідає основним інгредієнтам сучасного мила: луг, наприклад, тамариск, олія, наприклад, фінікова пальма, і абразив, наприклад, соснова шишка”, – розповіли Конколь і Расмуссен у своїй статті про мило в давнину.
Джудіт Ріднер каже, що насправді немає великої різниці між сучасним милом і стародавнім. Конколь вважає, що люди, швидше за все, створили мило ненавмисно.
“Наприклад, очищення жирної сковорідки рослинним попелом на високому вогні могло призвести до утворення мила, так само як і кип’ятіння тваринних жирів з деревним попелом”, – додають у матеріалі.
Водночас стародавні греки та римляни мали трохи інший підхід до купання. Після ополіскування у воді вони наносили на себе ароматичні оливкові олії. Після чого вони використовували вигнутий інструмент, який називався стригіл, аби зішкребти залишки бруду. Однак Расмуссен вважає, що це могла бути не стільки техніка очищення, скільки маскування.
“Часто олії містили рослинні екстракти, які були ароматичними. Тож у ті часи олії використовували як парфуми”, – уточнив він.
За його словами, більшість цих мильних сумішей використовували для очищення текстилю, а не людських тіл.
“Це був скоріше промисловий процес, ніж питання чистоти”, – сказав Расмуссен.
Археологічні знахідки – останні новини
Раніше у Великій Британії студент знайшов срібні браслети, які належать до епохи вікінгів. Експерти кажуть, що скарб, вагою понад пів кілограма, датований дев’ятим століттям, міг представляти “значну цінність” у період ранньої епохи вікінгів у Скандинавії між 793 і 1066 роками нашої ери.
Також повідомлялось, що вчені знайшли найдавнішу рибу, яку вважали вимерлою. Відомо, що латимерії вперше з’явилися в ранньому девонському періоді, трохи більше 400 мільйонів років тому.