В Мінфіні визначилися, як додатково залучити до бюджету ₴44 млрд, та де, у разі потреби, шукатимуть більший ресурс
Міністерство фінансів готує законопроєкт, в якому фіналізує пропозиції для збільшення цьогорічних надходжень до державного бюджету. Мета – забезпечити додаткові доходи в обсязі не менше 0,5% річного ВВП. За підрахунками Мінфіну, пропоновані заходи допоможуть акумулювати 44,2 млрд гривень. Проте всі погоджуються, що й у разі суттєвого збільшення оборонних потреб держави та скорочення обсягів міжнародної фінансової допомоги цього буде недостатньо. Тож країна має подбати і про план «Б» – як, попри війну, більше заробляти та на чому заощаджувати.
ПЕРШІ КРОКИ, ПОМІРКОВАНІ
Перший із запропонованих напрямів, як-то кажуть, очевидний: це збільшення податкових надходжень. Про радикальне посилення податкового тиску не йдеться, і все ж на прибутки деяких категорій українців додаткові фінансові зобов’язання перед державою можуть помітно вплинути. Приміром, суттєві зміни у механізмах і термінах сплати податків очікують на власників автозаправних комплексів: пропопонується запровадити щомісячну сплату авансових внесків із податку на прибуток підприємствами, що займаються роздрібною торгівлею пальним.
«Це працюватиме за прикладом «обмінників», для яких такий механізм діє з початку минулого року. Бо в країні досить багато АЗС, які працюють, «на папері» начебто не отримуючи прибутку. Зважаючи ж на маржинальність паливного бізнесу, насправді такого бути не може. Тому у впорядкуванні цього сегменту в Мінфіні бачать резерв. І я із ними погоджуюся», – пояснює в коментарі Укрінформу голова парламентського Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.
Змінять і підхід до оподаткування ФОПів першої, другої, третьої та четвертої груп, – та юридичних осіб – платників податку на прибуток підприємств і платників єдиного податку третьої та четвертої груп: їх зобов’яжуть сплачувати військовий збір. Ставку оподаткування офіційно ще не називають. Можливо, на першому етапі зупиняться на загальній для всіх ставці військового збору у 1,5%. Хоча вже давно лунають меседжі про необхідність підвищення цього показника до 3%.
Додатковий військовий збір хочуть запровадити і для покупців банківських металів та легкових автомобілів, що підлягають першій державній реєстрації в Україні, продавців нерухомості, роздрібних торговців ювелірними виробами із золота, платини й коштовних каменів, а також операторів стільникового зв'язку.
«Пропозиції також передбачають приведення акцизного податку на пальне у відповідність до мінімальних стандартів ЄС, запровадження акцизного податку на води, включно з мінеральними й газованими, з додаванням цукру або інших підсолоджувальних чи ароматичних речовин, і розширення переліку підакцизних товарів за рахунок оподаткування акцизним податком рослин роду коноплі», – додали в Міністерстві фінансів.
Ставки оподаткування у цих сегментах також ще обговорюють. Раніше, за інформацією деяких ЗМІ, пропонувалося стягувати 1,5% від вартості дорогоцінних металів, 30% – ювелірних виробів, 10% – рухомого майна.
Коментуючи такі пропозиції, керівник аналітичного напряму Мережі захисту національних інтересів АНТС Ілля Несходовський у розмові із журналістом Укрінформу висловив сумніви в тому, що впровадження додаткових високих податків без паралельних радикальних кроків із виведення цих сегментів ринку з «тіні» матиме позитивний ефект.
«Візьмімо ту ж «ювелірку». Цей ринок вкрай тінізований. Там навіть у великих офіційних мережах працюють ФОПи, які оптимізують податки та мають можливості для різних маніпуляцій. Вони знайдуть, як обійти і новий податок. Натомість його «драконівська» ставка у, приміром, 30%, як говорили раніше, – просто зупинить «білий» ринок. Люди купуватимуть товар поза офіційними магазинами, і різниця в ціні у 30% буде неабияким аргументом на користь «чорного» ринку навіть для тих, хто розуміє, наскільки його робота шкідлива для країни», – вважає економіст.
Доволі песимістично налаштований і президент інвестиційної групи «Універ» Тарас Козак. За збереження нинішнього корупційного статус-кво ідеї Мінфіну можуть і не спрацювати. Тож згадані 44 мільярди гривень залишаться тільки цифрами на папері.
«Думаю, таке нововведення, поміж іншого, дозволить нашим «не перезавантаженим» правоохоронцям заробляти значно більше, ніж потрапить до бюджету. Погоджуюся, відповідні пропозиції Міністерства фінансів можна підтримати. Але спрацюють вони лише тоді, коли правоохоронні органи повністю стоятимуть на захисті інтересів держави, а не власної кишені», – наголосив інвестбанкір у коментарі Укрінформу.
ЙМОВІРНІ НАСТУПНІ КРОКИ, РАДИКАЛЬНІ
Однак потрібно розуміти, що через зростання потреб у фінансуванні безпеки та оборони Україна потребуватиме значно більших сум, пошуку суттєвих резервів, які за рахунок пропонованих точкових рішень, на жаль, не забезпечиш. І ще восени минулого року, щойно прозвучали тривожні фінансові дзвіночки з-за океану, у Мінфіні почали обговорювати план «Б» – пошук можливостей для додаткових заробітків та обмеження видатків держави.
Експерти підрахували, що навіть за більш-менш сприятливої ситуації з фінансовою допомогою від США країні може не вистачити принаймні 400 млрд гривень – удесятеро більше, ніж планують зібрати завдяки запропонованим Міністерством фінансів заходам. І тоді без украй непопулярного та ризикованого з огляду на ймовірність посилення тінізації економіки кроку – підвищення ставок основних податків, ПДВ та військового збору з доходів фізичних осіб, – схоже, не обійтися. А варіанти таких змін дуже обмежені. За підрахунками, підвищення ПДВ на один відсоток потенційно принесе до бюджету 35 мільярдів гривень, військового збору – 27 мільярдів. Зрозуміло, що на підвищення ПДВ із нинішніх 20% до, приміром, 25-27%, а військового збору – із 1,5% до 5% навряд чи хтось піде, бо це матиме зворотній ефект. Йдеться і про ту ж тінізацію, і про ризики соціального збурення.
«Просто піднявши ставки податків, збільшити доходи бюджету неможливо. Адже наша економіка балансує на так би мовити «сірому» рівні, велика її частина в «тіні». Є міжнародні дослідження, згідно з якими до війни цей показник сягав 35-40%. Під час війни ця цифра навряд чи зменшилася. Тож математичне збільшення ставки податку може призвести до скорочення доходів, адже більша частина економіки піде в «тінь». Тому бавитися із цим я б не рекомендував», – коментує Тарас Козак.
Натомість він бачить перспективу у кращому адмініструванні податків. «Дослідження різних громадських організацій, економічних центрів демонструють, що величезні резерви зі збільшення доходів, приміром, на Митниці. Другий напрям – акцизні товари – спирт, пальне, тютюн», – каже інвестбанкір.
Данило Гетманцев нагадує, що у нас уже є точкові перемоги над схемами на ринках палива і спиртного, але ще вистачає над чим працювати в сегменті тютюнових виробів. І правоохоронці мають сконцентруватися на цьому напрямі.
«Завдяки введенню штрафів за невикористання РРО маємо перевиконання бюджету з надходження ПДВ, бізнес демонструє збільшення середніх чеків. Плюс – Митниця, її перезавантаження, доведення до кінця реформи. Там – величезний ресурс для державного бюджету. Ми говоримо про 100 -120 мільярдів гривень на рік», – уточнив парламентарій.
За словами Іллі Несходовського, державі нарешті час розпочати реальну боротьбу з усілякими тіньовими схемами – незалежно від того, завдання з акумуляції якого додаткового ресурсу – 40 чи 400 мільярдів гривень – буде формально поставлене.
«Для цього дуже важливо правильно обрати керівника Бюро економічної безпеки. Щоб ця інституція запрацювала належним чином, не тиснучи на окремі, переважно «білі», бізнеси, а системно борючись із «тінню». Нарешті вже час раз і назавжди позакривати нелегальні тютюнові фабрики, автозаправки, які продають «бодяжний» бензин. А потім справді треба працювати над податковим навантаженням. Але не так, як звикли пропонувати дотепер, автоматично підвищуючи податки і таким чином знову заганяючи все більшу частину економіки у «тінь», – переконаний економіст.
Впорядкування податкової системи, на його думку, потрібно починати із зовнішньої торгівлі. Прислужитися в цьому може і пропозиція НБУ про збільшення або впровадження додаткового мита на некритичний імпорт.
«Зараз мінусове сальдо нашої зовнішньої торгівлі становить 26 мільярдів доларів. Впровадження додаткових мит допоможе зменшити цей дисбаланс. Після мита – питання акцизів. Їх підвищення дасть можливість збільшити надходження до державного бюджету», – додав Несходовський.
Зокрема, збільшення акцизів на тютюн може принести в бюджет додатково до 36 мільярдів гривень на рік.
«Запорука успіху – не збільшення податкових ставок, а підвищення дисципліни платників податків. Зокрема, і завдяки тому, що органи на кшталт Митниці чи Бюро економічної безпеки працюватимуть на державу, а не на власну кишеню. Вважаю, що це – основний напрям, яким повинна перейматися держава», – підсумував Тарас Козак.
ПОМІРКОВАНА ДЕВАЛЬВАЦІЯ ТА ЗНИЖЕННЯ ОБЛІКОВОЇ СТАВКИ – КРОКИ, ЯКИХ ЧЕКАЮТЬ ВІД НБУ
За словами Данила Гетманцева, нині чи не найважливіше для країни завдання у фінансовій сфері – пошук макроекономічного балансу.
«Безперечно, ми розуміємо, що макрофінансова стабільність є перемогою України. Власне, в осяжній економічній історії не було жодної країни, яка б в умовах війни мала таку стабільну валюту й настільки контрольовану інфляцію. Але разом із тим подальше уповільнення інфляції тягне за собою певні ризики і для бюджету, і для економіки держави у цілому, як і надмірне укріплення гривні. Висока облікова ставка НБУ також уже негативно впливає на розвиток економіки», – каже голова фінансового комітету парламенту.
Підтримує ідею поміркованої девальвації й Ілля Несходовський.
«Так, багато моїх колег критикують девальваційний шлях наповнення бюджету. Але я із їхніми оцінками не погоджуюся. Якраз через те, що Національний банк всупереч ринковим тенденціям торік укріпив курс національної валюти, ми втратили мільярди гривень, адже це укріплення не було обґрунтоване з точки зору попиту і пропозиції», – вважає економіст.
Він також бачить потенціал у зменшенні облікової ставки НБУ з урахуванням того, що інфляція в країні опустилася нижче 5%.
«Якщо Нацбанк зменшить облікову ставку до адекватного рівня, зменшить дохідність депозитних сертифікатів, у банків не буде вигідної альтернативи облігаціям внутрішньої державної позики. І з огляду на те, що вони не поспішають нарощувати обсяги кредитування реального сектору, банки купуватимуть ОВДП, фінансуючи потреби держави. Там вільних коштів, за «скромними» оцінками – принаймні 400 мільярдів гривень», – додав експерт.
За словами Тараса Козака, принаймні 100 мільярдів гривень із банківських запасів можна переорієнтувати на ОВДП. Внутрішні папери, на відміну від зовнішніх, – що в гривні, що в іноземній валюті, – мають попит.
«Це – не емісійні доходи бюджету, просто банки більше вкладатимуться в державні папери, зменшуючи обсяг депозитних сертифікатів. Але це залежить від Нацбанку, від його бажання це робити», – каже інвестбанкір.
Є й можливість додаткового залучення в ОВДП і грошей населення. За словами Гетманцева, достеменно, скільки зараз «вільної» готівки в людей, ніхто не знає.
«Але до війни ми рахували, що на руках в українців приблизно 50 мільярдів доларів. Тому справді йдеться про величезні суми. Проте чи готове населення їх віддавати, вкладаючи в ОВДП, – це інше питання. Власне те, що ОВДП є достатньо потужним джерелом фінансування дефіциту бюджету, це також правда. І спробувати активізувати залучення вільних коштів у цей інструмент – погоджуюся, також важливе завдання», – говорить народний обранець.
Також він підтримує ідею відновлення, попри війну, великої приватизації, що анонсував на щорічній прес-конференції прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Серед першочергових об’єктів – «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», «Одеський припортовий завод», «Центренерго», державні вугільні шахти.
«Велика приватизація» формально була поставлена на паузу після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року. Хоча будемо відвертими – вона і раніше не була надто жвавою, адже серед згаданих об’єктів не складно впізнати ті, які «приватизуються» вже і десять, і п’ятнадцять років – але ніяк не дійдуть до фінішної смуги», – нагадав парламентарій.
Приватизація, за його словами, може бути вигідною і через скорочення видатків держави на утримання збиткових підприємств, і з огляду на отримання додаткового – нехай і не максимального, як могло б бути за мирних часів, – ресурсу для бюджету.
«З одного боку, в умовах війни і дефіциту коштів ми більше не можемо собі дозволяти тягар багатомільярдних «активів», які насправді є пасивами, генерують дуже слабкі результати, а головне – позбавлені перспектив у разі збереження статус-кво. З іншого – нам дуже потрібні кошти для фінансування головної статті видатків, на оборону, і якщо у ході малої приватизації тільки за три об’єкти (два «проєктні інститути», які вже давно для своїх галузей нічого не «проєктують», та одне ДП із 17 складами на балансі) ми у 2024 році виручили понад 360 млн. гривень – то в результаті продажу об’єктів великої приватизації можемо розраховувати на більше», – прогнозує Гетманцев.
І дещо про використання ресурсу місцевих громад. Тарас Козак переконаний, що навіть з урахуванням ухваленого торік рішення про перерозподіл частини «військового» ПДФО на користь державної казни, додатковий ресурс для підтримки Сил Оборони є і в деяких (зрозуміло, не в усіх) місцевих бюджетах.
«У багатьох кошти є. Більше того, міста, регіони готові допомагати армії. Але тут інша проблема. Бюджетний кодекс прописаний так, що за рахунок, наприклад, бюджету міста Києва, ми не можемо фінансувати напряму потреби військових частин. Ми ці кошти повинні передавати до державного бюджету як субвенцію, а там вже вони витрачаються через тривалі процедури. Але ж є нагальні потреби військових частин, коли треба робити щось дуже швидко. Тому треба вносити зміни до Бюджетного кодексу, аби місцева влада могла швидко реагувати на нагальні потреби «підшефних» військових частин», – вважає економіст.
За його словами, міста могли б налагодити ті ж ремонтні роботи у себе. Це ж іще і робочі місця, а частина вкладених коштів повертатимуться до державної та муніципальної казни у вигляді податків.
Ці, а також, ймовірно, інші кроки нині обговорюють в уряді. Що із пропозицій ляже в основу майбутніх законопроєктів про зміни до держкошторису, спрогнозувати складно. Безперечно, усе залежатиме від перебігу подій на фронті та від того, коли нарешті буде розставлено усі крапки над «і» в питанні життєво необхідної для нас заокеанської фінансової допомоги. Сподіваємося, здоровий глузд і усвідомлення вирішального для майбутнього людства моменту у протистоянні агресорові сприятиме ухваленню позитивних для України рішень. Але до «затягування пасків», про всяк випадок, маємо готуватися.
Владислав Обух, Київ