Вітчизняна промисловість щороку може виробляти техніки та озброєнь на $20 мільярдів. Що для цього потрібно?
Слова президента Зеленського про те, що Україна може і має стати одним із ключових глобальних донорів безпеки та потужним гравцем на глобальному ринку зброї й оборонних технологій, задали тон дискусіям під час Міжнародного форуму оборонних індустрій DFNC2, що днями відбувся у Києві. Основними темами обговорення, яке відбулося за участі 168 іноземних та 115 українських оборонних компаній і асоціацій, стали досягнення та виклики для виробництва озброєння в Україні, перспективи створення нових і зміцнення чинних партнерств. Адже, незважаючи на багаторазове збільшення оборонного виробництва, лише власного ресурсу – особливо фінансового й технологічного – для успішного протистояння агресорові нам не вистачить. Тому держава втілює внутрішні реформи та пропонує інвестиційні стимули, щоб полегшити доступ на цей донедавна закритий ринок не тільки для приватного українського, а й для іноземного бізнесу.
УКРОБОРОНПРОМ: ШЛЯХ ДО TOP-50 СВІТОВИХ ВИРОБНИКІВ ОЗБРОЄНЬ
Російська агресія каталізувала надходження в оборонну галузь власного та інвестиційного ресурсу, збільшила зацікавленість світового збройового бізнесу до вкладень в Україну та налагодження спільних виробництв, стимулювала розвиток вітчизняного приватного сектору, який нарешті отримав доступ до державного оборонного замовлення. Між іншим завдяки гнучкості, креативності, технологічності він нині успішно конкурує з держпідприємствами. Державний сектор, своєю чергою, також змінюється. Відповідно, вітчизняний ринок військової техніки та озброєнь стає відкритішим і зрозумілішим для іноземців – як країн-партнерів, так і приватних виробників та інвесторів. Хоча реформу ще не завершено, але, на відміну від довоєнних вагань, відмовлятися від неї Україна вже не збирається. Адже це питання нашого виживання.
До великої війни під крилом державного концерну «Укроборонпром» (тепер – АТ «Українські оборонні системи») працювали 138 підприємств. Точніше, реально працювали, виготовляючи продукцію військового призначення, менше половини із них. Адже понад два десятки підприємств опинилися на тимчасово окупованих територіях, ще стільки ж на той час де-факто не мали до оборонної галузі жодного стосунку, заради виживання перейшовши на виготовлення товарів ширвжитку та іншої «цивільної» продукції. Понад три десятки держпідприємств взагалі роками існували лише на папері, давно згорнувши виробництво, занедбавши та розбазаривши майно, відправивши колективи у простій або на біржу праці. Тож 90% усіх прибутків Укороборонпрому генерували лише 27 компаній, решта – лише скромні 10%.
Аби навести лад у цьому господарстві, позбутися баласту та домогтися ефективної роботи галузі, ще 2016 року тодішнє керівництво Укроборонпрому презентувало у Верховній Раді Стратегію реформування оборонно-промислового комплексу, першим етапом реалізації якої визначили незалежний аудит діяльності держконцерну.
Але за три роки на повноцінний аудит так і не спромоглися – ревізори відвідали менше чверті підприємств. Тоді ж було також кілька невдалих спроб налагодити парламентський контроль за розподілом та витрачанням коштів, що йшли на оборонне замовлення, адже ДК «Укроборонпром» доволі часто фігурував у різноманітних корупційних скандалах.
Паралельно стейкхолдери обговорювали ідею радикального реформування Укроборонпрому та вітчизняного ОПК загалом. Були й заклики взагалі ліквідувати держконцерн як зайву надбудову, яка, мовляв, заважала формуванню в Україні повноцінного ринку озброєнь, що потребував як збільшення (за рахунок приватних компаній) кількості національних постачальників товарів, послуг та робіт, так і допуску на ринок іноземних підрядників.
Зрештою на початку 2020-го викристалізувалася ідея реформи оборонно-промислового сектору через ліквідацію держконцерну та створення натомість шести корпорацій, які мали спеціалізуватися на ракетобудуванні, авіабудуванні, бронетехніці, радарних, морських системах та авіаремонті. Згодом з’явилися й інші варіації на тему реформування ОПК. Але до великої війни втілити жоден із цих варіантів не встигли.
Війна ж внесла свої корективи, наочно продемонструвавши багатьом і без того зрозумілу річ: концентрація оборонного виробництва в руках держави без належної конкуренції з боку приватного сектору та кооперації з провідними світовими виробниками озброєнь – власниками передових технологій та рішень – бажаних результатів не принесе. Жоден прорив та перехід від характерного для більшості підприємств галузі застосування технологій третього і четвертого технологічних укладів одразу до п’ятого та шостого, за якими працюють у світі, за таких умов неможливий.
Фото: Укроборонпром
Шлях до необхідних перетворень розпочали з трансформації концерну «Укроборонпром» в акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» (УОП). Відповідно до закону №1630-ІХ «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», в червні 2023 року замість ДК «Укроборонпром» утворили Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» – оборонну компанію, де 100% акцій належить державі.
Наступним етапом реформи стало перетворення державних підприємств, які підпорядковуються УОП, на господарські товариства. Нині такі зміни тривають: на ТОВ і АТ вже перетворили 42 підприємства. Відповідно, вони отримали нові можливості для фінансування (в тому числі, напряму від міжнародних партнерів України) та створення СП з іноземними виробниками.
Зрозуміло, що про ефективність цієї реформи говорити зарано. Сприйняття її у суспільстві також неоднозначне. Є в неї противники й поміж тих, хто звик до безконтрольності та роками наживався на використанні державного майна, та й серед громадян, котрі вважають, що наслідком таких змін буде не збільшення обсягів виробництва вітчизняного ОПК, а, мовляв, поступове передання державного майна «олігархам».
При цьому насправді мало хто переймався тим, що робота більшості підприємств галузі справді роками була неефективною та в багатьох випадках збитковою для держави. Тож зміни були необхідними. Та й головне зараз не стільки суспільне сприйняття, як потреби українських захисників у вітчизняному озброєнні.
І уже маємо результат. За підсумками 2023 року Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» посіло 49-те місце в рейтингу TOP 100 Defense Companies 2024, до якого входять провідні світові виробники озброєнь. Тоді як за рік до того Укроборонпром був на 65-му місці. Виторг від реалізації військової продукції у 2023 році зріс на 72% – до $2,2 млрд. Це – найшвидші темпи зростання за відповідним показником поміж 100 провідних світових виробників озброєння.
І це – в умовах, коли вітчизняні підприємства ОПК були й залишаються пріоритетними цілями для ворожих ударів. Виробнича база більшості наших виробників озброєнь та техніки серйозно пошкоджена, а то й повністю знищена. Через воєнні ризики (особливо в перші місяці війни) відбувся відтік капіталів, чимало інвестпроєктів заморозили, було зруйновано логістику, є значні втрати трудового ресурсу – через вимушену еміграцію за кордон, внутрішню міграцію та мобілізацію. З останнім зараз легше: підприємства ОПК мають можливість 100-відсоткового бронювання працівників. Але кваліфікованих кадрів, як і раніше, не вистачає.
Попри багаторазове збільшення обсягів державного замовлення (цього року на оборонну галузь передбачено $4 мільярди), катастрофічно не вистачає й фінансового ресурсу. Пошук варіантів нині – одне з ключових завдань влади.
Фото: Укроборонпром
МОЖЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ОПК КОЛОСАЛЬНІ. ЯКЩО БУДУТЬ ІНВЕСТИЦІЇ
За словами міністра оборони Рустема Умєрова, в Україні розроблено кілька гнучких моделей інвестування в оборонну промисловість. В умовах нестачі внутрішніх ресурсів акцент на залучення підтримки іноземних донорів, комерційних інвесторів, а також коштів від використання заморожених російських активів, доки цивілізований світ не ухвалив рішення про вилучення грошей з рахунків агресора на користь нашої країни.
Урядовець переконаний: Україна спроможна суттєво збільшити виробництво військової техніки та озброєння, були б гроші.
«Торік ми планували виробничі можливості й визначали, скільки можемо спільно виробити у приватному та державному секторах. Тоді наш потенціал становив $7 млрд. У 2025 році можемо збільшити цей показник утричі. За нашими оцінками, за умови додаткового фінансування потенціал оборонного виробництва може досягти $20 млрд», – запевнив Умєров.
Він закликав іноземний бізнес інвестувати в оборонну індустрію та створювати спільні виробництва.
«Нам потрібні іноземний досвід, доступ до ланцюгів постачання та технологій для подальшого зростання… Розраховуємо на більшу підтримку, тому що війна не припинилася», – сказав Президент Володимир Зеленський на зустрічі з керівниками й топменеджерами провідних оборонних компаній світу в межах другого Міжнародного форуму оборонних індустрій.
Фото: Офіс Президента
Як відомо, одразу ж після минулорічного Міжнародного форуму, де оголосили про створення Альянсу оборонних компаній, які спільно з Україною вироблятимуть зброю, до проєкту приєдналися майже 60 виробників із 23 країн. Відтоді фактично щомісяця Альянс поповнювався кількома учасниками. Тож зараз їх уже більше сотні.
Другий форум оборонних індустрій запам’ятається не лише заявами про наміри, а й конкретними домовленостями. Приміром, АТ «Українська оборонна промисловість» у межах заходу підписало документи про співпрацю зі зброярськими компаніями зі США, Франції та Польщі. Йдеться про взаємодію у виробництві боєприпасів та спецхімії, безпілотних комплексів, радіоелектронної розвідки та РЕБ.
Також в межах форуму компанія «Українська бронетехніка» та Czechoslovak Group (CSG) уклали угоди про спільне виробництво 155-міліметрових снарядів. За інформацією видання «Мілітарний», одна угода стосується постачання комплектуючих, а інша – ліцензування виробництва боєприпасів (передання технології та документації з виготовлення артилерійських пострілів). Планується виробляти стандартні 155-міліметрові уламково-фугасні боєприпаси 155 MM HE M107, а також 155-міліметрові боєприпаси дальністю 43 кілометри з блоком Base Bleed та 155-міліметрові боєприпаси дальністю 37 кілометрів з блоком Boat Tail. Крім цього, планується виробництво інших артилерійських пострілів, а також танкових пострілів натовського калібру.
Фото: Czechoslovak Group
За словами керівника «Української бронетехніки» Владислава Бельбаса, у 2025-ому планується виготовити близько 100 тисяч боєприпасів, у 2026 році – понад 300 тисяч. Процес підготовки обладнання вже розпочався. Частину боєприпасів виготовлятимуть в Україні, частину – в Чехії, що дасть змогу компаніям збільшити обсяги виробництва та здешевити вартість готових пострілів.
Франко-німецька компанія KNDS (виробник танків Leopard і гаубиць Caesar), яка вже працює з українськими партнерами, під час форуму оголосила про відкриття офісу в Києві. Мета створення підрозділу «КНДС Україна» – технічне обслуговування, ремонт та капітальний ремонт озброєння: танків Leopard 1 і Leopard 2, артилерійських систем Caesar, AMX10 RC, PzH 2000 та зенітних установок Gepard. Крім того, KNDS планує налагодити спільне виробництво 155-міліметрів артилерійських боєприпасів та запчастин до своєї техніки.
До речі, співпраця України зі світовими виробниками озброєнь уже приносить результат. Приміром, уже є приклади успішного застосування засобів ППО, розроблених в межах українсько-американського проєкту, відомого під брендовою назвою FrankenSAM.
ЗРК "Бук" під AIM-7 за програмою FrankenSAM. Фото: Повітряні Сили ЗСУ
Також кілька іноземних компаній розгортають в Україні та поблизу її західних кордонів майданчики для ремонту військової техніки. Зокрема, ще торік про плани входження в Україну поінформувала компанія-лідер світового рейтингу виробників зброї – американська Lockheed Martin. В Україні працює центр з ремонту техніки всесвітньовідомого німецького концерну Rheinmetall (концерн заснував спільне з Укроборонпромом підприємство Rheinmetall Ukrainian Defense Industry LLC0). Спершу заплановано налагодити виробництво спеціальних службових машин, згодом – броньованих (БТР Fuchs, БМП Lynx, танк Panther).
Спільне з українськими партнерами підприємство з ремонту військової техніки створила британська BAE Systems (виробляє, зокрема, БМП Bradley, 155-міліметрові багатоцільові самохідні артилерійські установки FH77 BW L52 Archer, самохідні гаубиці М109, 155-міліметрові високоточні керовані реактивні снаряди підвищеної дальності Excalibur).
Тим часом міністр збройних сил Франції Себастьян Лекорню нещодавно анонсував, що окрім компанії Nexter, яка разом з німецькою Krauss-Maffei-Wegmann входить до холдингу KNDS, партнерські відносини з українськими підприємствами для започаткування виробництва військового обладнання на території нашої країни, зокрема у галузі безпілотників та сухопутного обладнання, налагоджуватимуть ще принаймні дві французькі компанії.
«Хочемо виробляти зброю на українській землі й обслуговувати її. Ми запропонували побудувати французькі або європейські заводи на українській землі, і це стало предметом європейського консенсусу… Ми маємо намір виробляти запасні частини, можливо, навіть боєприпаси», – сказав Лекорню.
У ПОШУКАХ КОШТІВ: ВНУТРІШНІ РЕЗЕРВИ ТА МОЖЛИВОСТІ ІНОЗЕМНИХ ПАРТНЕРІВ
Окрім того, держави-партнери розпочинають фінансувати виробництво зброї українськими підприємствами. 400 мільйонів євро з першого траншу із прибутків від заморожених російських активів, який ЄС спрямував на зброю для України, вже надійшли на потреби українських оборонних підприємств, зокрема з них уже оплатили виробництво гаубиць «Богдана». Про це повідомила посол ЄС в Україні Катаріна Матернова. Вона нагадала, що Євросоюз на початку року затвердив схему використання прибутків від заморожених російських активів на користь України, у серпні в межах проєкту надано перший транш 1,4 млрд євро: декілька країн-членів ЄС отримали фінансування для нових постачань зброї Україні.
«Але набагато важливіше те, що 400 мільйонів з цієї суми підуть на українські оборонні підприємства. Данія була першою країною, яка уклала контракт та оплатила виробництво гаубиць «Богдана» для потреб ЗСУ», – деталізувала Матернова. Також вона додала: «З наступного траншу ще більша сума піде безпосередньо на українську оборонну промисловість. Тому що ви виробляєте продукцію тієї ж якості за менші гроші, робите це швидше, транспортні та логістичні витрати у вас менші, і на додаток – виробники платять податки в Україні та допомагають підтримувати її економіку».
А наприкінці вересня міністр оборони Данії Троельс Люнд Поульсен та міністри з питань стратегічних галузей промисловості й оброни Герман Сметанін і Рустем Умєров підписали Лист про наміри, яким передбачено розширення Данією фінансової підтримки української оборонної промисловості. Ця країна профінансує виробництво озброєння в Україні на суму 4,2 мільярда данських крон (майже 630 мільйонів доларів). Третина з них – власні кошти Данії, які вона надасть на додаток до прибутків, отриманих від використання російських активів. Розширено перелік озброєння, виробництво якого фінансуватимуть партнери. Йдеться про ПТРК, БпЛА та артилерійські системи.
Відбулося й підписання Угоди між урядами України та Великобританії щодо офіційної кредитної підтримки в розвитку оборонних спроможностей нашої країни. Мова, зокрема, про фінансування проєктів із постачання й налагодження ремонту та часткового виробництва систем протиповітряної оборони, бронетехніки та боєприпасів. Передбачається, що британські постачальники зможуть укласти кредитні договори та контракти з Україною на 2 мільярди фунтів стерлінгів.
Завдяки домовленостям до 2026 року, сподіваємось, Сили оборони України будуть забезпечені системами ППО, засобами радіолокації й ураження, а країна отримає технології та освоїть часткове виробництво стволів, запасних частин та компонентів до артилерійських установок, бронетехніки західного зразка тощо.
Leopard 2A6. Фото: Libkos
Щодо внутрішнього ресурсу, то у вересні, як відомо, ухвалено зміни до цьогорічного бюджету. Понад 260 мільйонів гривень виділено, зокрема, на нову бюджетну програму з відшкодування відсотків за пільговими кредитами для підприємств ОПК. За умовами програми, виробники зможуть брати кредит в обсязі до 100 мільйонів гривень на оборотний капітал терміном до 3 років і до 500 мільйонів – на інвестиційні проєкти до 5 років. Відсоткова ставка – 5% річних.
А учасники вітчизняного технологічного кластеру Brave1, вироби яких пройшли оборонну експертизу, відтепер зможуть отримати збільшені гранти на свої розробки – від 500 тисяч до 2 мільйонів гривень. Про це повідомив у Телеграмі віцепрем'єр-міністр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій – міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.
Нагадаємо, грантову програму Brave1 започатковано торік у липні. Упродовж року учасники defense-tech кластеру Brave1 отримали майже 200 грантів на $3,2 мільйона. На 2024 рік на гранти для розробників defense-tech рішень у бюджеті передбачено 1,5 мільярда гривень.
Як наголосила під час Другого міжнародного форуму оборонних індустрій перша віцепрем’єр-міністерка – міністерка економіки Юлія Свириденко, додатково вкладені в українське оборонне виробництво 300 мільярдів гривень можуть забезпечити зростання ВВП на 3,5%.
За її словами, сьогодні оборонна промисловість демонструє найшвидші темпи зростання та має значний вплив на національний валовий продукт. Попри складні обставини, Україна при цьому стала своєрідним полігоном для впровадження передових технологій різними компаніями з усього світу. «Розрахунки показують, що додаткові 300 мільярдів гривень, вкладені в локалізацію оборонного виробництва та введені в економіку, здатні забезпечити приріст ВВП на 3,5%. До того ж, імпортозаміщення в цій галузі дозволить не лише стимулювати економічне зростання, а й зміцнити оборонний потенціал країни», – вважає урядовиця.
За прогнозами, обсяг імпорту озброєнь цьогоріч сягне майже $5 мільярдів, не враховуючи військово-технічної допомоги від партнерів.
«Наше завдання – зробити так, щоб частина цих коштів залишалася всередині країни через розміщення виробництва на українських потужностях», – наголосила Свириденко.
Тож можливості для розвитку вітчизняного ОПК неабиякі. Ще більше їх буде після війни, коли українські державні та приватні виробники техніки та озброєнь зможуть нарощувати експорт продукції й активно конкурувати не лише на внутрішньому, а й на міжнародних ринках.
Владислав Обух, Київ
Перше фото: Міноборони Данії