Американська система імен значно відрізняється від слов’янської. Якщо в нашій культурі по батькові — важлива частина офіційного звернення, то в США такої традиції просто не існує. Однак це не означає, що американці не мають чіткого ідентифікатора між іменем і прізвищем. Їхня система імен має свою історію та логіку, яка склалася під впливом інших культур, повідомляє “Кіровоград Кропивницький” з посиланням на PolitExpert.
Середнє ім’я замість по батькові
У США відсутнє саме поняття «по батькові». Замість нього американці використовують друге або середнє ім’я (middle name), яке вживається між особовим іменем і прізвищем. Його функція часто символічна й ніяк не пов’язана з іменем батька.
Найчастіше друге ім’я обирають на честь когось із родичів, улюбленої історичної постаті або навіть як данину сімейній традиції. У деяких випадках середнє ім’я — це дівоче прізвище матері. Наприклад, у повному імені президента Джона Ф. Кеннеді — “F.” означає Фіцджеральд, яке було прізвищем його матері.
В офіційних документах друге ім’я часто скорочується до однієї літери — ініціала. Це допомагає формально відрізняти людей із однаковими іменами та прізвищами, не використовуючи при цьому повне ім’я батька, як у слов’янських культурах.
Як назви за батьком використовуються в інших країнах
По батькові — характерна риса слов’янських культур, зокрема в Україні, Росії, Білорусі, де його вживають у формальних і ділових ситуаціях. Походить ця традиція ще з Київської Русі, коли князів із однаковими іменами почали розрізняти за іменем їхнього батька. Так з’явилися Івановичі, Дмитровичі тощо.
У Західній Європі та Північній Америці по батькові не використовують узагалі. У Франції, Німеччині, Іспанії, Великій Британії та Італії обмежуються іменем і прізвищем. Проте є винятки.
В Ісландії збереглася патронімічна система, де по батькові фактично виконує роль прізвища. Якщо чоловіка звуть Ейнарссон, це означає, що він — син Ейнара. У жінок відповідно додається закінчення “-доттір” (донька). Така структура прізвищ офіційна, хоча в повсякденному житті сприймається як родинна ознака.
Ще один приклад — Греція. Там у деяких документах можуть фіксувати ім’я батька, але воно рідко використовується у повсякденному мовленні чи офіційних зверненнях.
Раніше ми писали про відпустку по догляду за дитиною.