19 вересня у православному календарі — день особливого вшанування святителя Іоанна Золотоустого, архієпископа Константинопольського. Це одна з найвпливовіших постатей у всій історії християнства, чиї проповіді, богословські праці та тлумачення Святого Письма визначали розвиток Церкви протягом століть. Його пам’ять нагадує про силу слова, глибину віри та важливість духовної стійкості. Як зазначає редакція Kirovograd, для сучасних вірян ця дата є нагодою замислитися над тим, як духовні істини давнини можуть допомогти у вирішенні викликів сьогодення.
Історія та значення свята
Святитель Іоанн Золотоустий (347–407 рр.) був архієпископом Константинопольським, відомим своїм даром красномовства, через що й отримав прізвисько «Золотоустий». Його проповіді були простими за мовою, але надзвичайно глибокими за змістом: він закликав жити чесно, дбати про бідних і уникати марнотратства.
Історія вшанування Іоанна пов’язана також із його вигнанням і стражданнями. Він не боявся критикувати імператорський двір і відкрито говорив про моральні вади влади. За це його переслідували, засудили до вигнання, де він і помер у 407 році. Його життя стало прикладом служіння правді та мужності у вірі.
У православній традиції день 19 вересня — це нагода нагадати собі про силу християнського слова та про те, як проповіді Іоанна вплинули на літургійну традицію. Багато богослужбових текстів, які сьогодні використовують у православних храмах, мають його авторство.
Традиції та звичаї
Цього дня віряни відвідують богослужіння, де звучать молитви до святителя Іоанна Золотоустого. Його вважають покровителем проповідників, учителів та всіх, хто займається духовним і моральним вихованням. Тому особливу увагу приділяють молитвам за освітян, богословів, катехитів.
У народній культурі цей день асоціювався зі зміною сезонів: 19 вересня вже відчутно наближається осінь, тому наші предки вважали, що саме зараз варто завершувати польові роботи й починати готуватися до зими. На столах з’являлися страви з нового врожаю — яблука, груші, горіхи та мед.
У різних регіонах України традиції святкування різнилися. На Поділлі цей день пов’язували із молитвами за добробут родини, на Полтавщині — з освяченням зерна нового врожаю. Діти допомагали прикрашати хати квітами й колосками, символізуючи вдячність за отримані дари землі.
Чудо архангела Михаїла за старим стилем
Варто нагадати, що за старим стилем 19 вересня (за новим — 6 вересня) вшановується Чудо архангела Михаїла в Хонах. Це свято пов’язане з переказом про те, як небесний воїн Михаїл врятував храм від руйнування водами річки.
У давній Україні цю подію сприймали як знак небесного захисту. Архангела Михаїла вважали оборонцем Києва та всієї Русі, тож дата мала особливе значення для духовної історії нашого народу.
Таким чином, сучасний календарний перехід створює цікаву ситуацію: 19 вересня за новим стилем ми вшановуємо Іоанна Золотоустого, тоді як за старим календарем у цей день вшановували архангела Михаїла. Це показує, наскільки багатошаровою є православна традиція, де пам’ять про події минулого поєднується з живою вірою сьогодення.
Сучасні святкування
У сучасній Україні свято 19 вересня набуває нового звучання. Парафії проводять богослужіння на честь Іоанна Золотоустого, звертаючи увагу на його вчення про любов до ближнього та чесність у щоденному житті.
У багатьох громадах цього дня організовують просвітницькі заходи: лекції, конференції, читання його проповідей. Для молоді це можливість ознайомитися з постаттю, яка формувала духовну культуру Європи.
Молитви 19 вересня традиційно спрямовані на прохання про мудрість, силу слова й уміння чинити по совісті. Священнослужителі наголошують, що саме такі чесноти сьогодні є вкрай потрібними для суспільства, яке шукає моральних орієнтирів у складний час.
Таким чином, православне свято 19 вересня за новим календарем — це вшанування великого вчителя Церкви, Іоанна Золотоустого. Воно має не лише богослужбове, а й глибоке культурне значення, поєднуючи традицію з актуальними викликами сучасності.