Урсула фон дер Ляєн, Шарль Мішель та Роберта Мецола (колаж РБК-Україна) Автор: Дмитро Левицький, Мілан Лєліч
Сьогодні по всьому Євросоюзу стартували вибори до Європейського парламенту (ЄП), які триватимуть до 9 червня. Чому ці вибори викликали побоювання в європейських елітах, яким буде нове скликання ЄП та керівництво Євросоюзу і чому європейські вибори важливі і для України, – в матеріалі журналістів РБК-Україна Дмитра Левицького та Мілана Лєліча.
Зміст
- Яким може бути новий склад Європарламенту
- Чому в ЄС бояться зростання рейтингів ультраправих
- Чи залишиться Урсула фон дер Ляйєн головою Єврокомісії
- Вибори в Європарламент та Україна: в чому важливість
- Що буде після виборів?
Червневе голосування визначить не лише склад Європарламенту на наступні 5 років, але й вплине на переформатування Європейської комісії – ключового органу Європейського союзу.
Керівництво ЄС може суттєво оновитися, а це означає, що деякі добре знайомі українцям європейські функціонери можуть зійти зі сцени – натомість в Брюсселі більший вплив отримають нові обличчя, з відповідними новими підходами до України та російської агресії проти нас.
Яким може бути новий склад Європарламенту
Як вже розповідало РБК-Україна, за 720 місць в Європарламенті будуть змагатися сім загальноєвропейських фракцій: Європейської народної партії, Прогресивного альянсу соціалістів і демократів (S&D), “Оновити Європу” (Renew Europe), Зелені/Європейський вільний альянс (Greens-EFA), Європейських консерваторів і реформістів (ECR), “Ідентичність і демократія”, Європейських об’єднаних лівих (GUE/NGL).
За аналітичними прогнозами Politico, Європейська народна партія (до якої належить, наприклад, польський прем’єр Дональд Туск), яка сьогодні має 177 депутатів, збереже свою першість в Європарламенті, хоча і з меншою кількістю крісел. Цього року, прогнозують аналітики, ЄНП може здобути 172 депутатські мандати.
Майже всі місця в Європарламенті збереже і друга за величиною фракція – Прогресивного альянсу соціалістів і демократів (S&D), серед лідерів держав в її таборі є, зокрема, німецький канцлер Олаф Шольц. Очікується, що у новому скликанні S&D матиме лише на одне крісло менше – 143.
Не такими оптимістичними є прогнози для Renew Europe (куди входить, наприклад, партія французького президента Емманюеля Макрона) та Greens-EFA. За результатами цьогорічних виборів вони можуть втратити до третини мандатів в Європарламенті. Згідно з прогнозом Politico, Renew Europe, яка має сьогодні 101 депутата, може залишитися всього з 75, а у Greens-EFA кількість мандатів може скоротитися з 101 до 73.
А от права фракція Європейських консерваторів і реформістів, у якої сьогодні 64 мандати, згідно з прогнозами, стане більшою на 11 депутатів. Трохи розростеться, як очікується, й ультраправа фракція “Ідентичність та демократія”. Як прогнозує Politico, кількість її депутатів зросте з 64 до 68. Ще в травні прогнозована кількість крісел ІД в Європарламенті перевалювала за 80, але після виключення з фракції німецької “Альтернативи для Німеччини” – ситуація суттєво змінилася.
Менше місць в новому скликанні Європарламенту отримають і ліворадикали. Кількість депутатів фракції Європейських об’єднаних лівих, як очікується, скоротиться з 39 до 31.
Також до нового скликання Європарламенту можуть пройти 59 незалежних депутатів. На 42 більше, ніж сьогодні.
Проте, ці прогнози лише приблизні, оскільки, залишиться ще приблизно 56 депутатів, які можуть потім приєднатися до однієї з фракцій, або ж – залишитися незалежними.
Чому в ЄС бояться зростання рейтингів ультраправих
“Я думаю, що європейські вибори будуть такими ж небезпечними, як і вибори в США”, – заявляв ще наприкінці минулого року головний європейський дипломат Жозеп Боррель. Він мав на увазі дані соцопитувань, які свідчили про безпрецедентний ріст популярності ультраправих партій по всій Європі.
Тож за умови успіху на виборах європейські праворадикали чи не вперше могли би отримати реальний вплив на політику в рамках всього Євросоюзу. А б суттєво загострили суперечності всередині самого ЄС щодо величезної кількості питань: від екології та міграції до підтримки України (адже серед ультраправих кількість україноскептичних чи на навіть відверто проросійських партій найбільша).
Значною мірою ці страхи не виправдалися – загальноєвропейський тренд на зростання популярності ультраправих не виявився таким сталим, як очікувалося. Зокрема, схоже, вже пройшли зоряні часи для однієї з найпотужніших праворадикальних сил континенту – німецької “Альтернативи”.
Втім саме на правому фланзі європейської політики зараз відбуваються найцікавіші процеси. За певних умов три праві групи Європарламенту – поміркована Європейська народна партія, радикальні Європейські консерватори та реформісти і ультраправа “Ідентичність та демократія” – спільно можуть отримати арифметичну більшість у новому скликанні ЄП.
Втім, такий “правий альянс” навряд чи виявиться функціональним – між його учасниками традиційно забагато розбіжностей. Приміром, Урсула фон дер Ляйєн публічно окреслила принципи можливої співпраці з будь-якими європейськими партіями: вони мають бути проєвропейськими, проукраїнськими, антипутінськими та підтримувати принцип верховенства права. Чимало праворадикалів через таке сито апріорі не пройдуть.
Марін Ле Пен хоче створити власну утраправу фракцію в ЄП (фото: Getty Images)
Не кажучи вже про те, що будь-якийсь союз ультранаціоналістів з різних країн (які зібрані насамперед в лавах “Ідентичності та демократії”) є крихким за визначенням: крайні праві у своїй політиці куди більше орієнтуються на інтереси власної країни (у тому вигляді, як вони їх розуміють), а не на обов’язкими перед закордонними колегами по ідеології.
Тем не менше, всередині правого табору тривають вкрай активні політичні залицяння, в епіцентрі яких опинилася італійська прем’єрка Джорджа Мелоні, яку до свого табору хоче затягнуть як консерваторка фон дер Ляйєн (детальніше про це – нижче), так і французька праворадикалка Марін Ле Пен, яка якраз і марить ідеєю “утраправої мега-фракції” в Європарламенті. При цьому сама Ле Пен паралельно намагається сподобатися і більш поміркованим виборцям – по суті, саме вона змогла “вижити” токсичну навіть для неї німецьку “Альтернативу” зі своєї парламентської групи.
Чи залишиться Урсула фон дер Ляєн головою Єврокомісії
Однією з перших задач нового складу Європарламенту стане обрання нового президента Єврокомісії.
Очікується, що Європейська народна партія запропонує переобрати чинну президентку – Урсулу фон дер Ляєн, яка дуже прагне залишитися на чолі Єврокомісії на ще один п’ятирічний термін.
Однак сьогодні цілком реальним є сценарій, що план фон дер Ляєн провалиться, оскільки вона стикається відразу з двома перешкодами на шляху до нового п’ятирічного терміну. Перша – недостатність голосів в новому Європарламенті.
Для переобрання чинній голові Єврокомісії потрібно щонайменше 361 голос з 720 депутатів нового Європарламенту. У 2019 році фон дер Ляєн отримала посаду, отримавши всього на 9 голосів більше від мінімального порогу. Цього ж року отримати хоча б мінімум голосів їй буде складніше.
Теоретично, якщо Європейська народна партія утворить коаліційний союз з Renew Europe та S&D, то їхня загальна кількість голосів становитиме 390 – що на 29 голосів більше, ніж мінімальний поріг. Однак не все так просто, як може здаватися. Річ у тім, що серед цих трьох фракцій, включно з ЄНП, існує значна кількість противників фон дер Ляйєн, що є серйозною загрозою для її переобрання.
Урсула фон дер Ляєн може отримати підтримку Джорджії Мелоні (фото: Getty Images)
За даними Politico, в можливій коаліції ЄНП/Renew Europe/S&D фон дер Ляєн втрачає близько 10% голосів, що зводить її загальну підтримку цими трьома партіями до 351 – тобто на 10 голосів менше від потрібного мінімуму. Однак, за більш песимістичними оцінками, відсоток противників фон дер Ляєн буде більшим за 10%, навіть всередині ЄНП, адже у попередніх голосуваннях противники “партійної лінії” набирали від 13 до 28% голосів.
Тому фон дер Ляєн, очевидно, доведеться шукати підтримки серед інших фракцій. На виборах 2019 року вона отримала низку голосів від партії Fides, угорського прем’єра Віктора Орбана, а також польської PiS. Однак сьогодні вона навряд чи заручиться підтримкою цих двох партій, зважаючи на її тривалу критику в їх бік.
Останнім часом фон дер Ляєн намагалася “загравати” до Джорджії Мелоні, чия ультраправа партія “Брати Італії” може отримати 23 місця для фракції ECR в Європарламенті. Але такий союз, як пише Politico, може коштувати підтримки з боку S&D, Renew та Зелених, які вже заявили, що не підтримають переобрання фон дер Ляєн, якщо вона піде на будь-яку угоду з ультраправими союзниками Мелоні в Європарламенті.
Якщо ж фон дер Ляєн відмовиться від зближення з ECR, то на додачу до голосів S&D та Renew їй доведеться шукати підтримки й у фракції Зелених, яка не підтримувала її системним чином з 2019 році. У випадку підтримки з боку Зелених, фон дер Ляєн могла б отримати 432 голоси, чого було б більш ніж достатньо для переобрання не ще один термін.
Самі Зелені не виключають, що можуть підтримати фон дер Ляєн, але в обмін на низку вимог, зокрема – повернення “Зеленого курсу” в порядок денний ЄС. Але це, своєю чергою, може завдати удару по підтримці з боку консерваторів, які останнім часом активно виступали проти політики “Зеленого курсу” в ЄС.
Тож знайти голоси для переобрання чинній голові Єврокомісії буде не так вже й просто, але вона матиме час, щоб заручитися достатньою підтримкою, оскільки, як очікується, голосування нового Європарламенту щодо цього питання відбудеться наприкінці липня – більш ніж через місяць після виборів.
Шарль Мішель може створювати перешкоди для фон дер Ляєн (фото: Getty Images)
Та перед голосуванням в Європарламенті фон дер Ляєн ще доведеться отримати схвалення від Європейської ради, тобто всіх 27 лідерів ЄС. І на цьому етапі перешкодою для неї може стати президент Євроради Шарль Мішель, який, за інформацією інсайдерів Politico, має образу на фон дер Ляєн та власні амбіції.
В Брюсселі ходять чутки, що Мішель претендує на посаду глави європейської дипломатії, а за сумісництвом ще й віце-президента Єврокомісії. До отримання нової високої посади в ЄС його спонукає неможливість переобратися на ще один президентський термін після закінчення повноважень на початку цього грудня.
Щоб реалізувати свій план, Мішель може намагатися завадити фон дер Ляєн отримати підтримку в Єврораді, щоб домовитися про посаду з іншим можливим очільником Єврокомісії. Проте, як зауважують дипломати в ЄС, дуже малоймовірно, що він зможе досягнути своєї мети, оскільки 27 лідерів країн ЄС спробують максимально обійти Мішеля під час обговорення кандидата на посаду глави Єврокомісії.
На користь фон дер Ляйєн грає і те, що на європейській арені немає співставного з нею за масштабом претендента на пост глави Єврокомісії. Ймовірно, реальним конкурентом їй може стати хіба що голова комітету з оборони німецького бундестагу Марі-Агнес Штрак-Циммерман, яка представляє Renew Europe. До речі, для України вона могла би стати навіть кращим за фон дер Ляйєн кандидатом – Штрак-Циммерман є, навевно, найрадикальнішим прихильником допомоги Україні серед усього німецького політикуму.
Але поки шанси фон дер Ляйєн на другу каденцію голови Єврокомісії все ж виглядають пріоритетнішими. Хоча голосування в Європарламенті буде проходити в таємному режимі – а це апріорі підвищує ймовірність сюрпризів та несподіваних кулуарних домовленостей.
Вибори в Європарламент та Україна: в чому важливість
Хоч може й здатися, що вибори в Європарламент стосуються лише ЄС, та для України вони також важливі. Разом з Європарламентом перезавантажуються й інші інституції, включно з Єврокомісією.
“Від того, які будуть нові члени колегіуму Єврокомісії, буде залежати те, як ми будемо рухатись вперед і як буде працювати наша інтеграція. Хоча тут велику роль відіграє теж і позиція країн-членів, які засідають в Раді Євросоюзу”, – пояснив РБК-Україна голова Ради зовнішньої політики “Українська призма” Геннадій Максак.
Глава дипломатії ЄС Жозеп Боррель та єврокомісар з розширення Олівер Варгеї (фото: Getty Images)
За його словами, для України принципово важливим є те, як будуть скомпоновані комітети Європарламенту, які долученні до українських питань. Йдеться не лише про євроінтеграцію, але й про питання фінансової підтримки, санкцій і т.п.
“Але з іншого боку також важливо, хто тримає портфель єврокомісара з розширення. Як ми знаємо, попередній представник Угорщини зіграв тут не найкращу роль для того, щоб гідно представити українські інтереси або, скажемо так, не блокувати їх, тому це теж важливо”, – додав Максак.
Наприкінці травня в ЄС ходили чутки, що на портфель єврокомісара з питань сусідства та розширення претендує Австрія. На цю посаду Відень може запропонувати Каролін Едтштадлер, яка сьогодні є міністром з питань ЄС та Конституції в австрійському уряді. Саме вона обіцяла арештувати Володимира Путіна, якщо той приїде до Австрії.
Та попри таку позицію, перебування австрійського представника на посаді єврокомісара з розширення може мати певні ризики для шляху України в ЄС. Причина – особлива позиція Відня щодо прискорення євроінтеграції країн Західних Балкан, що з іншого боку може загальмувати шлях України та Молдови, якщо він буде швидшим.
Едтштадлер не єдиний потенційний кандидат на сферу розширення. Цю посаду також можуть запропонувати “друзям України” – чинному латвійському єврокомісару з торгівлі Валдісу Домбровскісу чи литовському міністру закордонних справ Габріелюсу Ландсбергісу.
Ще одним ключовим для України портфелем стане новостворена посада єврокомісара з питань оборони. Найімовірнішим кандидатом на цей портфель в ЄС називають чинного міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського. Проте це місце в Єврокомісії також цікавило й Чехію, Фінляндію та Грецію.
Що ж стосується посади головного дипломата – високого представника ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки – то замість Жозепа Борреля цю посаду може отримати чинна прем’єрка Естонії Кая Каллас, яка є одним з найбільших прихильників України в Євросоюзі. Проте його заміну повинна буде спочатку затвердити Європейська рада.
Радослав Сікорський претендує на посаду єврокомісара з оборони (фото: Getty Images)
Та зрештою те, яка з 27 країн ЄС отримає той чи інший портфель, буде вирішувати президент Єврокомісії. А потім новий склад єврокомісарів ще повинен буде затвердити Європарламент. Якщо ж якісь кандидатури не сподобаються євродепутатам, то країнам доведеться пропонувати іншого кандидата.
Загалом, за словами Максака, цьогорічні вибори в Європарламент більш-менш прогнозовані, і хоча й буде розширення ультраправого крила, в новому скликанні все ж збережеться проєвропейська, проукраїнська коаліція.
“Три принципи, які будуть лягати в створення коаліції, були озвучені Урсулою фон дер Ляєн: це бути проєвропейським, бути проукраїнським і поважати верховенство права. Ці принципи вказують на те, що якщо така коаліція буде створена, нас очікує розуміння, не скажу, що це будуть поблажки, але буде розуміння щодо процесу, що відбувається в Україні, як ми рухаємось до євроінтеграції”, – сказав він РБК-Україна.
Що буде після виборів?
Вже наступного дня після завершення виборів (10 червня) в ЄС розпочнеться гарячий політичний процес, пов’язаний з формуванням нового парламенту, обранням голови та нового складу Єврокомісії.
Перші кілька тижнів після виборів загальноєвропейські партії будуть зайняті переговорами та укладанням угод про формування фракцій у новому складі Європарламенту. Вже 17 червня в Брюсселі відбудеться неформальний саміт, на якому планується обговорити кандидатів на посаду голови Єврокомісії. Проте офіційне рішення лідерів ЄС щодо кандидата очікується наприкінці місяця – під час саміту Ради ЄС, який проходитиме 27-28 червня.
Країни ЄС сподіваюся досягнути до того часу угоди щодо найвищих посад, але, ймовірно, європейські лідери захочуть чіткості щодо того, чи вдасться фон дер Ляєн здобути достатню підтримку в Європарламенті.
На саміті також буде підписано Стратегічний порядок денний – документ, який кожні п’ять років погоджують лідери ЄС, щоб викласти цілі блоку для майбутньої Єврокомісії.
Новий склад Європарламенту розпочне свою роботу 16 липня. Його першочерговою задачею стане обрання свого нового президента. Очікується, що чинна президентка Роберта Мецола буде переобрана на новий 2,5-річний термін, а у 2026 році її в рамках угоди між ЄНП та S&D змінить представник соціалістів.
Роберта Мецола може отримати новий термін на посту президента ЄП (фото: Getty Images)
Після цього Європарламент повинен буде запланувати голосування, щоб погодити кандидатуру голови Єврокомісії, яку запропонує Єврорада. Наразі невідомо, коли це голосування відбудеться, проте Зелені, S&D та Renew Europe прагнуть його провести на пленарному засіданні в липні, не чекаючи наступної сесії у вересні, щоб праві не мали часу “вчепитися кігтями” у фон дер Ляєн. Провести голосування у вересні хотіла раніше ЄНП, але начебто відмовилася від цієї вимоги.
Якщо ж станеться так, що на цьому голосуванні Європарламент не зможе затвердити запропонованого лідерами ЄС кандидата, то в Євроради буде ще один місяць, щоб висунути альтернативу. Але такий розвиток подій став би безпрецедентною політичною кризою для ЄС.
Після призначення голова Єврокомісії розпочне процес роздачі портфелів єврокомісарів. Минулого разу фон дер Ляєн просила кожну країну висунути по два кандидати – чоловіка та жінку. Тому у разі її переобрання не виключено, що цей процес знову повториться.
Коли нова голова сформує новий склад колегіуму Єврокомісії, його повинен буде затвердити Європарламент. Кожен запропонований комісар буде розглядатися депутатами, які використовують цей процес у політичних цілях.
Зазвичай, Європарламент “відсіює” принаймні одного кандидата в єврокомісари. Минулого разу затвердження не пройшли троє, але цього року, очікується, що розгляд в Європарламенті буде ще суворішим. Ймовірно, новий склад колегіуму Єврокомісії буде затверджений Європарламентом в листопаді.
І фінальним етапом у формуванні нової виконавчої влади ЄС стане обрання нового голови Євроради 1 грудня, в день коли закінчаться повноваження Шарля Мішеля. Його наступника обиратимуть виключно лідери ЄС – Європарламент до процесу, принаймні формально, долучений не буде. Хоча, звісно, крісло голови Європейської ради точно фігуруватиме у різноманітних політичних домовленостях, які формуватимуться після виборів.
Під час підготовки матеріалу використовувались публікації Politico, Tagesspiegel, The New York Times, заяви європейських політиків та коментар голови Ради зовнішньої політики “Українська призма” Геннадія Максака.