Марін Ле Пен та Емманюель Макрон (колаж: РБК-Україна) Автор: Роман Кот
Завтра, 30 червня, у Франції відбудеться перший тур позачергових виборів до нижньої палати парламенту. Президент країни Емманюель Макрон оголосив їх, реагуючи на успіх правих популістів з “Національного об’єднання” під час виборів до Європарламенту. Як проходила передвиборча кампанія та як вибори можуть змінити Францію – у матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.
Зміст
-
В чому головна інтрига виборів
-
Як стримували ультраправих раніше і чому зараз це працює погано
-
Як невдачі Макрона допомагають опозиції
-
Жордан Барделла та його курс
-
Що може змінитися у Франції після виборів
-
Чого очікувати Україні
В чому головна інтрига виборів
Головна інтрига виборів – чи вдасться зупинити прихід до влади ультраправої партії “Національне об’єднання” (Rassemblement national, скорочено RN). Вона давно рветься до влади – але досі без успіху. Цього разу шанси великі як ніколи.
Ця ультраправа партія була заснована ще в 1972 році під назвою “Національний фронт” Жаном-Марі Ле Пеном. Він кілька разів брав участь у президентських виборах, а у 2002 році навіть вийшов у другий тур, але незмінно програвав. Згодом дочка Жана-Марі Ле Пена – Марін Ле Пен змінила батька біля керма партії, провела ребрендинг, щоб зменшити радикальність. У 2018 році “Національний фронт” перетворився на “Національне об’єднання”.
Опитування свідчать, що результат дострокових виборів у Франції залишається вкрай невизначеним. У першому турі RN, безумовно, отримає значну перевагу з приблизно 35% голосів, ліва коаліція “Новий народний фронт” набере близько 28-29%, а партія Макрона Renaissance — 20-22%, та “Республіканці” – 7%.
Та в другому турі є спосіб зупинити RN, що вже траплялося не раз в історії Франції.
Парламентські вибори проводяться за мажоритарною системою. Вся країна поділена на 577 округів, на кожному з яких кандидати змагаються за один депутатський мандат. Як тільки кандидат від RN проходив до другого туру, проти нього об’єднувалися всі інші. Попри стабільні рейтинги понад 10% протягом останніх 20 років, RN вдавалося провести у парламент лічених депутатів.
Втім, останнім часом ця схема дає збої.
Як стримували ультраправих раніше і чому зараз це працює погано
Проблема вперше проявилась на парламентських виборах 2022 року. Тоді RN вдалося отримати одразу 89 мандатів.
Раніше у політичному житті Франції домінували дві великі політичні сили – помірковано ліві соціалісти та помірковано праві республіканці. Однак з приходом до влади Емманюеля Макрона обидві вони були стерті з політичного ландшафту Франції, каже РБК-Україна директорка аналітичного центру “Eastern Circles”, викладачка інституту “Sciences Po” (Париж) Анастасія Шапочкіна.
“Їх місце зайняв “центр” Макрона, який спочатку здавався позасистемним, але за сім років вибудував антирейтинг за рахунок реформ Макрона, серед яких пенсійна реформа була найбільш резонансною. Сьогодні, коли люди, які можливо б голосували за республіканців або соціалістів, дивляться направо-наліво, вони бачать Ле Пен справа і Меланшона зліва, і це почало грати проти Макрона” – пояснює Анастасія Шапочкіна.
Емманюель Макрон (фото: Getty Images)
За її словами, традиція коаліцій політичних партій, як в Німеччині, не характерна для Франції. Натомість існує практика зняття кандидатів однієї партії на користь кандидатів іншої, щоб посилити протистояння третій партії. Це те, що спостерігається зараз на місцевому рівні між партією Макрона та “Новим народним фронтом”.
На цей момент “Новий народний фронт” є таким “електоральним альянсом”, у якому соціалісти об’єдналися із “Зеленими”, комуністами та ультралівою партією Жан-Люка Меланшона “Нескорена Франція”. З часом це може перерости в політичну коаліцію, але поки що це ситуативне обʼєднання.
“Ліві, де домінує тепер партія Меланшона, також як і “Національний фронт” крайнє правих, історично підтримувалися Москвою. В цьому вони – частина стратегії диверсифікації ризиків Росії у Франції”, – каже Анастасія Шапочкіна.
З іншого боку, залишки республіканців у новому парламенті можуть піти на співпрацю з RN, а не з партією Макрона.
Так виглядає ситуація на загальнодержавному рівні. В конкретних округах все складніше, адже там часто переплітаються суто місцеві інтереси, є свої сильні і слабкі кандидати, та й вплив “старих” партій може зберігатися просто через традицію.
“Система двох турів дійсно може обмежити “Національне об’єднання” і перешкодити їм у формуванні більшості в парламенті. У другому турі ймовірно буде сформовано неформальний загальний альянс проти правих сил, щоб зменшити їхні шанси на формування абсолютної більшості. Наразі опитування показують, що найбільш реалістично RN зможе отримати приблизно 260 місць із 289 необхідних для формування більшості”, – зазначає в коментарі РБК-Україна експертка з європейської політики Аліса Рубан.
В цій ситуації багато змінних і невідомих. Тож жорстка боротьба ведеться за більшість округів.
Як невдачі Макрона допомагають опозиції
Опоненти Президента Франції справа та зліва використовують загальну втому від Макрона та апелюють до його прорахунків. А також до реформ, які негативно вплинули на життя французів зараз, але ефект можуть дати лише за кілька років. Це перш за все пенсійна реформа, проблеми з прийняттям міграційного закону, стагнація купівельної спроможності населення, зростання рахунки за електроенергію, тощо.
Ще один чинник – зростаюча відірваність Макрона від проблем пересічних французів.
“Кличка “Юпітер” виникла у Макрона не просто так. І ця зміна іміджу сьогодні грає велику роль: від іміджу президента харизматичного і альтернативного до президента, який є втіленням істеблішменту. Це сприймається так, ніби Макрон не на зв’язку з суспільством”, – каже Анастасія Шапочкіна.
Тож значною мірою виборці голосують не за опозицію, а проти Макрона.
Жордан Барделла та його курс
Найбільшою мірою недоліками правління Макрона користуються саме ультраправі RN. Водночас ця партія доклала багато зусиль, аби позбутися мало не фашистського шлейфу. Особливо активна зміна риторики розпочалася з кінця 2022 року. Тоді новим керівником партії став 27-річний Жордан Барделла, водночас Марін Ле Пен зберігає неформальний вплив на партію.
Жордан Барделла народився 1995 року в паризькому передмісті Дрансі. Навчався в Університеті “Париж IV – Сорбонна”, де вивчав географію. Проте вже на третьому курсі кинув навчання та присвятив себе політиці.
Барделла очолював список RN на виборах до Європарламенту 2019 року. Тоді його партія посіла перше місце.
З цікавого: він став першою людиною, яка не є членом сім’ї Ле Пен, хто очолив RN. Проте до 2020 року він зустрічався з Нолвен Олів’є, онукою Жан-Марі Ле Пена та племінницею Марін Ле Пен. Пара розлучилася лише за кілька днів до євровиборів.
“Основна підтримка RN має протестний антисистемний характер, але завдяки зусиллям нового молодого лідера партії Жордана Барделла, спрямованим на зміну іміджу партії для її “нормалізації” чи “мейнстримізації”, вони змогли розширити свій традиційний електорат і залучити новий тип виборців”, – зазначає Аліса Рубан.
По центру Марін Ле Пен, зправа Жордан Барделла (фото: Getty images)
За опитуваннями, близько 30% виборців віком 18-24 років підтримують Барделла, який має 1,5 млн аудиторію на TikTok і є зіркою соцмереж, навіть серед школярів, які неформально називають його “бос”. Партія також здобула підтримку серед частини середнього та вищого середнього класу.
Для цього – максимально розмиті, часом суперечливі заяви.
Приміром, вся передвиборча кампанія цього року крутилася навколо трьох головних тем: вирішення міграційної проблеми, погіршення купівельної спроможності, а також можливе відправлення військ Франції в Україну.
“Риторика RN у дусі “Франція перш за все”, але без деталей: одна з заявлених цілей RN – підвищити купівельну спроможність, але не пояснюють, як. В той час як їхній антиемігрантський дискурс упускає, що більшість так званих емігрантів сьогодні – французи в другому та третьому поколіннях”, – пояснює Анастасія Шапочкіна.
Так само заяви Барделла щодо України стали менш агресивними, але досі нечіткі.
Приміром, під час дебатів 27 червня він заявив, що “Національне об’єднання” не дозволить російському імперіалізму поглинути Україну.
“Моя позиція щодо цього конфлікту дуже проста. Вона ніколи не змінювалася. Вона полягає в тому, щоб підтримати Україну й уникнути ескалації з Росією, яка, нагадаю, є ядерною державою”, – сказав Барделла.
Разом з тим, він регулярно підкреслює, що в разі приходу до влади відмовиться відправляти французьких військових в Україну.
Також Барделла дистанціювався у Європарламенті від ультраправої партії AfD (Альтернатива для Німеччини), заявивши, що більше не співпрацюватиме з ними.
Разом з тим, існують обґрунтовані підозри, що RN зберігає зв’язки з Росією. На вже згаданих дебатах із Барделла прем’єр-міністр Франції Габріель Атталь згадував скандал щодо Тамари Волохової, росіянки, яка отримала французьке громадянство і раніше балотувалася як кандидат у списку RN на муніципальних і законодавчих виборах.
Волохова також працювала політичним радником правої групи “Ідентичність і демократія” в Європейському парламенті (до якої входять партії RN, нідерландська “Партія свободи” Герта Вілдерса та італійська “Ліга” Маттео Сальвіні). Волохова представляла групу під час закритих зустрічей з питань безпеки та оборони, маючи доступ до конфіденційної інформації, пов’язаної, зокрема, з Україною. Низка розслідувань ЗМІ показала її причетність до організації зв’язків між французькими депутатами та Росією.
Що може змінитися у Франції після виборів
Існує три базові сценарії для Франції після виборів. Перший – якщо RN таки отримає більшість у парламенті. В такому випадку Емманюель Макрон буде змушений призначити лідера партії Жордана Барделла прем’єр-міністром. Це призведе до “співжиття” чинного президента з опозиційним до нього прем’єр-міністром, де кожен буде намагатися саботувати іншого.
Другий сценарій – коаліція “лебедя, рака та щуки”, тобто всіх, окрім RN. За даними Politico, у французьких політичних колах все ж обговорюють побудову такого широкого об’єднання.
“Хоча вони (інші партії – ред.) і мають потенціал для об’єднання та створення коаліційного уряду без RN, ймовірність такого формування досить низька. Наприклад, соціалістична партія може піти на союз з партією Макрона для формування “уряду національної єдності”, але через численні існуючі конфлікти і недовіру між ними це малоймовірно”, – каже Аліса Рубан.
Альянс “Новий народний фронт” (фото: Ghetty images)
Тож ще одна опція – призначення кабміну технократів, які будуть однаково віддалені від усіх партій, подібно до уряду Маріо Монті, що був сформований в Італії в 2011. Але навіть у такому випадку RN чи лівий блок матимуть серйозний вплив на роботу уряду.
Всі три сценарії загрожують паралічем державної влади у Франції. Серед іншого, і в її зовнішній політиці.
Чого очікувати Україні
На самітах Євросоюзу кожна держава зараз має лише одне місце. Його в будь-якому випадку займатиме Емманюель Макрон, до наступних президентських виборів 2027 року. І загалом президент у Франції визначає зовнішню політику. Та в нинішніх умовах для України важливі й інші посади – міністрів оборони чи економіки. Саме від них значною мірою залежатиме обсяг допомоги Україні. І саме на їх роботу зможе впливати парламент.
Чи остаточно RN відмовилася від проросійської риторики, чи це лише передвиборчий хід, наразі питання відрите. Та у Євросоюзі уже є приклади, коли ультраправі партії на догоду своїм виборцям займали проукраїнську і антиросійську позицію. Так сталося із партією “Брати Італії” Джорджії Мелоні.
У випадку Франції все не так очевидно. Та інколи навіть старі зв’язки можна забути на догоду актуальним політичним інтересам.
При написанні матеріалу використовувались дані соціологічних опитувань, публічні заяви французьких політиків, коментарі експертки з європейської політики Аліси Рубан, директорки аналітичного центру “Eastern Circles” Анастасії Шапочкіної.