Ніколас Мадуро (фото: Getty Images) Автор: Роман Кот
Венесуелу охопили масові протести після президентських виборів. Як розвиваються події, що стоїть за політичною кризою в цій латиноамериканській країні і чи є шанси у проросійського Ніколаса Мадуро знову зберегти свою владу, – читайте у матеріалі РБК-Україна.
ЗМІСТ
- Глибинні причини кризи у Венесуелі
- Барбадоська угода та хитрощі Мадуро
- Опозиція та її висновки з минулих невдач
- Міжнародна реакція та хто може вплинути на Мадуро
У Венесуелі десятки тисяч протестуючих вийшли на вулиці після оголошення результатів президентських виборів. Чинний президент країни Ніколас Мадуро оголосив про свою перемогу з мінімальним відривом від опозиційного лідера Едмундо Гонсалеса.
Опозиція у свою чергу заявляє про фальсифікацію виборів, адже опитування напередодні показували зовсім інші результати, та готується до силового протистояння. Влада країни пустила в хід сльозогінний газ та гумові кулі. З боку протестувальників уже є вбиті та поранені. Це новий виток політичного протистояння, яке латентно триває у Венесуелі не перший рік.
Глибинні причини кризи у Венесуелі
Венесуела – це країна на півночі Південної Америки, яка володіє одними з найбільших запасів нафти у світі, але протягом останніх років переживає глибоку економічну, соціальну та політичну кризу.
З початку XXI століття країною правив президент Уго Чавес – колишній військовий, який переміг на виборах з обіцянками направити значну кількість доходів від нафти на соціальні видатки. Така політика довгий час гарантувала йому народну підтримку. Він навіть претендував на роль регіонального лідера в Латинській Америці за підтримки Росії та Китаю.
Водночас, у самій Венесуелі наростали системні кризові явища. Це часто буває, коли нафтові доходи вкладаються не в модернізацію країни, а “проїдаються”. До того ж, країна перебувала під міжнародними санкціями. Та по-справжньому криза накрила Венесуелу вже після смерті Уго Чавеса. У 2013 році він помер від раку.
Новим президентом став давній соратник Чавеса, колишній водій автобуса Ніколас Мадуро. За роки свого правління він так і не спромігся модернізувати країну та витягти її із соціально-економічної прірви. Через катастрофу в економіці, рекордну інфляцію та дефіцит навіть товарів загального вжитку Венесуелу покинуло близько 8 мільйонів громадян.
Водночас, Мадуро раз-по-раз вдавалося втримати президентську владу. Хоча і остаточно перемогти опозицію не виходило.
Барбадоська угода та хитрощі Мадуро
У жовтні минулого року уряд Мадуро та опозиція за посередництва США уклали так звану Барбадоську угоду. Згідно з нею, з Венесуели зняли частину санкцій, зокрема, дозволили експортувати нафту у США. В обмін на це Мадуро зобов’язався провести демократичні вибори.
Санкції дійсно було знято, але далі президент Венесуели почав хитрувати. З одного боку, через адміністративні ресурси не допустив до виборів лідерку опозиційної коаліції “Єдина платформа” Марію Коріну Мачадо, та “другого номера” Коріну Йоріс. Лише з третьої спроби опозиції вдалося зареєструвати кандидатом у президенти менш харизматичного екс-дипломата Едмундо Гонсалеса.
Одночасно, Мадуро спробував мобілізувати власний електорат за допомогою “ура-патріотизму” – заявив претензії на спірну територію Гайана-Ессекібо, що знаходиться на схід від Венесуели. Такі дії мало не призвели до відкритого збройного конфлікту з Гайаною, однак не дуже допомогли президенту Венесуели.
Напередодні президентських виборів більшість опитувань свідчили, що опозиційний лідер отримує від 55 до 70% голосів. Офіційні ж результати показали перемогу Мадуро – 51% проти 44% у Едмундо Гонсалеса.
Опозиція та її висновки з минулих невдач
В ході протестів опозиційні сили виступають єдиним фронтом.
“Марія Коріна Мачадо, власне, лідер опозиції, яка своєю харизмою об’єднує і рухає вперед процес, і саме від неї надходять найбільш радикальні заяви, спрямовані на те, аби консолідувати суспільство. Ну, а Едмундо Гонсалес є людиною, яку опозиція визнає президентом, який виграв вибори. Хоча він менш харизматичний, але також має свою роль”, – каже РБК-Україна експерт програми дослідження Латинської Америки Ради зовнішньої політики “Українська призма” Іван Фечко.
За його словами, опозиція вивчила уроки попередньої, невдалої спроби усунути Мадуро від влади у 2019 році.
“Тоді парламентом було проголошено виконуючого обов’язки президента Хуана Гуайдо, і якраз склалась така ситуація, що опозиція не змогла до кінця показати свою єдність, виникли конфлікти, розбіжності, чим Мадуро скористався і зумів вийти з цієї ситуації. Поки що лідери опозиції об’єднані”, – підкреслює експерт.
Протестуючі у Венесуелі (фото: Getty Images)
Втім списувати Мадуро ще зарано. Тим більше, що за ним також стоять впливові сили.
“Мадуро поки що опирається на частину еліт. І тут головне питання, чи вдасться йому переконати їх та показати, що він зможе втриматися, тому що ситуація зараз дуже хитка. Ну і звичайно, визначальною буде позиція армії, яка традиційно вважається прихильною до Мадуро. Тож поки що ситуація із протестами контролюється урядом”, – каже Фечко.
Міжнародна реакція та хто може вплинути на Мадуро
Низка країн регіону уже заявили про невизнання результатів голосування. Зокрема, це Аргентина, Чилі, Перу, Коста-Рика, Панама, Домінікана та Уругвай. У відповідь МЗС Венесуели відкликало своїх послів з цих держав.
Не дивно, що результати виборів одразу визнали давні союзники Мадуро: Росія, Китай, Іран, Сербія, а також соціалістичні режими Болівії та Нікарагуа.
Всі інші зайняли вичікувальну позицію та вимагають показати підтвердження результатів виборів. Особливо важливим тут є голос США, куди постачається значна частина Венесуельської нафти.
“Зараз головне питання, чи буде готова адміністрація Байдена напередодні дуже складних виборів у себе в країні ризикувати і вводити санкції, тому що ці санкції однозначно призведуть до підвищення цін на нафту та бензин. І це те, що може негативно відбитися на передвиборчій гонці між Камалою Гарріс та Дональдом Трампом”, – зазначає Іван Фечко.
Крім того, санкційна ізоляція Венесуели з боку США призведе до подальшого посилення позицій Китаю у країні, що явно не на руку Вашингтону.
Також багато чого залежить від Бразилії – найпотужнішої країни регіону та сусіда Венесуели.
Поки що президент Бразилії Луїз Ігнасіо Лула да Сілва демонстративно уникає коментарів щодо протестів. Разом з тим, найближчим часом має відбутися телефонна розмова між лідерами Бразилії та США щодо Венесуели.
“Хоча сама Бразилія підкреслила, що вимагає все-таки чесних та прозорих виборів. Але, очевидно, що такий маневр вона залишає для того, аби, мати можливість вести переговори з Мадуро, і щось йому пропонувати, шукати якісь компроміси”, – резюмує експерт.
Нове політичне протистояння тільки розгоряється і шанси перемогти у ньому мають обидві сторони. Але в будь-якому випадку Венесуела залишатиметься джерелом нестабільності ще тривалий час.
При написанні матеріалу використовувались повідомлення інформагентств EFE, Reuters, заяви венесуельських політиків з відкритих джерел та коментарі Івана Фечка, експерта програми дослідження Латинської Америки Ради зовнішньої політики “Українська призма”.