Екс-президент США Дональд Трамп (фото: Getty Images) Автор: Мілан Лєліч
Про те, як Дональд Трамп розчищає собі дорогу до президентства, чому він обходить у рейтингах Джо Байдена і чого чекати від його президентства Україні – докладніше у матеріалі РБК-Україна.
Під час написання статті використовувалися матеріали The New York Times, The Atlantic, POLITICO, публічні заяви Дональда Трампа, офрекорд-коментарі українських співрозмовників РБК-Україна.
За останні кілька днів зникли останні сумніви щодо того, що Дональд Трамп стане кандидатом у президенти США від Республіканської партії на листопадових виборах. Усі численні вороги американського екс-президента спостерігали, як одна за одною закриваються опції, які б закрили Трампу шлях до кандидатства (і, ймовірно, нового президентства).
Зокрема, Верховний суд країни скасував рішення суду Колорадо, який раніше усунув Трампа від участі в праймеріз на підставі 14-ї поправки до Конституції США – згідно з якою особа, яка брала участь у заколоті проти держави, не може обіймати державну посаду. Йдеться про події 6 січня 2021 року, коли прихильники Трампа, не згодні з його поразкою на виборах і підбурювані самим Трампом, взяли штурмом будівлю Капітолію у Вашингтоні.
На думку Верховного суду, для використання цієї норми на практиці, як мінімум, потрібний буде окремий закон. Таким чином, більше усувати Трампа від праймеріз чи виборів ніхто не зможе – рішення щодо кейсу Колорадо діє на території всієї країни.
Крім того, той же Верховний суд взяв до розгляду апеляцію Трампа про наявність у нього “абсолютного президентського імунітету”, який нібито гарантує йому відсутність покарання за будь-які дії, вчинені на президентській посаді. Розгляд справи йде по-американськи повільно – лише наприкінці квітня буде заслухано аргументи сторін.
До того часу забуксував власне судовий процес у справі про захоплення Капітолію. Зрештою, зважаючи на все, до листопадових виборів і навіть до інавгурації наступного президента США на початку 2025 року, жодного рішення у кримінальних справах проти Трампа прийнято не буде. Тим більше, ніхто не посадити його за ґрати. Отже, численні аналітичні викладки про те, чи зможе Трамп йти на вибори з в’язниці, і як він правитиме країною через ґрати, втратили будь-який сенс.
Таким чином, перемога на майбутніх виборах стала для Трампа ще більш важливою: адже у разі обрання у нього буде достатньо правових інструментів, завдяки яким він зможе позакривати справи проти себе.
Штурм Капітолію прихильниками Трампа (фото: Getty Images)
І цього тижня Трамп став ще ближчим до повернення до Овального кабінету, здобувши розгромну перемогу над своєю останньою опоненткою на республіканських праймеріз, Ніккі Хейлі. З 15 штатів, у яких у вівторок проводилися праймеріз, вона здобула перемогу лише в одному, решту взяв Трамп.
У результаті його відрив від Хейлі за кількістю делегатів на конференцію Республіканської партії (кожен претендент на праймеріз бореться саме за ці голоси, завдяки яким його і висувають у президенти) став уже зовсім непристойним – більш ніж десятикратним.
У зв’язку з цим Хейлі прийняла рішення, що давно напрошувалось – вийти з гонки. Тим самим Трамп залишився вже суто формально єдиним кандидатом від своєї партії на майбутніх виборах. Звичайно, праймеріз проходитимуть і в майбутньому, як того вимагають виборчі процедури, але практичного сенсу в них немає жодного.
Хоча деякий час тому, особливо після проміжних виборів до Конгресу у 2022 році, здавалось, що позиції екс-президента похитнулися, і кандидатом від партії стане хтось інший, наприклад, губернатор Флориди Рон Десантіс. Але зрештою, Трамп усіх переграв.
Вік, економіка, війна
Трамп не тільки зумів розправитися з конкурентами всередині своєї партії, а й демонструє впевнену, у кілька відсотків перевагу вже над Джо Байденом. Якщо для України відрив у 5-7% – це й близько не катастрофа для політика, що відстає, у розпал кампанії, то в США це вважається досить серйозною перевагою.
Що ще важливіше – Трамп не просто обганяє Байдена за рівнем загальнонародної підтримки, а ще й випереджає того фактично у всіх штатах, що “вагаються”, які за американської системи виборів якраз і визначають переможця.
Байден має кілька ключових проблем, які грають на руку його опоненту. Насамперед, напевно, це його вік та фізична форма. Хоча і сам Байден, і його команда не втомлюються переконувати американців і весь світ, що президент сповнений сил і енергії, приводи побалакати над своєю формою Байден все ж таки підкидає регулярно. І Трамп ці приводи завжди використовує.
Не на руку чинному главі держави грає і економічна ситуація. Якщо точніше, то інерція її сприйняття виборцями. Йдеться про те, що економічна політика Байдена, так звана “байденоміка”, спрацювала на практиці, економіка показує об’єктивно хороші показники. Але виборці в масі своїй цього поки не помічають, вважаючи, що “за Трампа було краще”. Гіперактивно цю тему розганяє, звісно, і сам Трамп.
Крім того, по позиціях Байдена серйозно вдарила і несприятлива зовнішня кон’юнктура. Відхід з Афганістану, фактична здача країни талібам, став першим болючим уколом. Потім розпочалася повномасштабна агресія РФ проти України. І, зрештою, спалахнула нова війна на Близькому Сході.
Останнє, очевидно, для Байдена найнеприємніше, з урахуванням антиізраїльських настроїв у лівому крилі Демократичної партії. А Байдену для перемоги необхідна буде т.зв. “широка коаліція” виборців – коли за чинного президента проголосують люди різних поглядів, чиї симпатії ще якось доведеться завоювати чи хоча б не втратити. Як показує соціологія, лише 83% тих, хто проголосував за Байдена в 2020 році, збираються зробити це знову (можна порівняти з 97% у Трампа).
Президент США Джо Байден (фото: Getty Images)
Байден прийшов до влади на гаслах про майбутнє спокійне життя американців – на контрасті з часами навіженого Трампа. Фактично, США, як і весь світ, опинилися в зоні небаченої десятиліттями політичної турбулентності. І хоча до розв’язання нової війни на Близькому Сході Байден взагалі ніяк не причетний, мати справу з наслідками доводиться саме йому.
Втім, не варто думати, що перемога вже у Трампа в кишені, хоч її ймовірність вже впевнено перевищує 50%. Екс-президент має і чимало власних електоральних проблем. Зокрема йому історично ніяк не вдається завоювати популярність серед багатих і добре освічених жителів американських передмість.
Праймеріз чітко показали: що краще освічений виборець-республіканець, то з меншою ймовірністю він підтримає Трампа (зараз такі люди віддавали перевагу Хейлі).
Заручитися симпатією виборців Хейлі буде дуже важливим завданням для Трампа – зараз, за даними соцопитувань, лише половина з них заявляє про готовність підтримати Трампа, майже 40% взагалі хочуть проголосувати за Байдена.
Втім, на думку багатьох аналітиків-республіканців, такий тренд проявляється лише у соцопитуваннях – а вже безпосередньо в день голосування республіканський виборець, заплющивши очі, таки проголосує за партійного висуванця Трампа, а не за його конкурента.
Тим не менш, за рахунок одного лише свого ядра, так званого MAGA-електорату (від головного гасла Трампа: ‘Make America great again’ (“Зробити Америку великою знову”), – ред.) Трамп вибори не виграє, без підтримки з боку поміркованих республіканців і особливо незалежних (тих, хто не визначився) американців не обійтися, зараз їхні симпатії діляться між Трампом і Байденом приблизно порівну.
Привид диктатури
У міру того, як перемога Трампа на виборах ставала все більш імовірною, в американських медіа з’являлося все більше аналітично-прогностичних матеріалів про те, якою стане Америка при Трампі, у всіх сферах, від прав ЛГБТ-американців до відносин з Китаєм.
І критично налаштовані до Трампа ліберальні медіа іноді малюють зовсім апокаліптичні картини, про побудову в США ультраправої персоналістської диктатури, іноді проскакують навіть слова на кшталт “фашистської” або “нацистської”.
У чому сходяться майже всі аналітики – другий термін Трампа помітно відрізнятиметься від першого. Екс-президент явно зробив висновки зі своєї минулої каденції, коли його бурхлива активність часто стримувалась представниками істеблішменту – і тепер має намір вичистити весь державний апарат, наповнивши його виключно лояльними собі функціонерами.
Україну, безумовно, найбільше цікавить, як саме Трамп має намір виконувати свої обіцянки “закінчити війну за 24 години”. Як розповів днями журналіст New York Times Бретт Стівенс, загалом план Трампа полягає в тому, щоб Україна максимально виснажилася, відчувала нестачу боєприпасів та зброї, і тим самим стала більш поступливою і таки сіла за стіл переговорів з росіянами на самому початку другого президентського терміну Трампа.
Якщо все відбуватиметься саме так, для України це дуже погана новина – очевидно, Трамп усіма силами зриватиме виділення нового багатомільярдного пакету допомоги Україні, провести який через Конгрес намагаються ще з минулої осені.
Проблема ще й у тому, що Трамп планомірно збільшує вплив усередині самої Республіканської партії. Зокрема, про підтримку його кандидатури на виборах заявив лідер сенаторів-республіканців Мітч Макконнелл, який є дуже активним прихильником України. 82-річний Макконелл заявив, що незабаром піде з посади, республіканські сенатори отримають собі нового лідера, якого майже напевно нав’яже їм Трамп. І якщо зараз республіканці у верхній палаті Конгресу загалом набагато позитивніше налаштовані до України, ніж у нижній, то з відходом Макконелла все може змінитися.
Зустріч Дональда Трампа з Володимиром Путіним (фото: Getty Images)
Втім, не варто думати, що перемога Трампа на виборах – це гарантована катастрофа для України. Справа може обернутися несподіваним чином.
Так, від одного зі співрозмовників в українському керівництві РБК-Україна почуло цікаву теорію. Її суть у тому, що Трамп вважає: якщо він прийде до Путіна з певними ідеями щодо закінчення війни, той їх обов’язково прийме. А якщо цього не станеться, приміром, Путін вирішить воювати далі, то маятник може хитнутися у протилежний бік – і розлючений Трамп просто завалить Україну сучасною зброєю, на помсту Москві.
Коли РБК-Україна виклала цю теорію іншому поінформованому співрозмовнику у владі, відповіддю було: “Та Трамп просто і сам ще не знає, що він робитиме з Україною”.
У цьому сенсі другий президентський термін Джо Байдена – неідеального, іноді повільного та надто обережного – все ж таки виглядає більш комфортним для України. Та й для всього світу теж – саме через цю передбачуваність.