Дональд Трамп (фото: Getty Images) Автор: Роман Кот
Минулого тижня США продовжили силову дипломатію щодо України і Росії. В хід пішли як вербальні заяви, так і практичні дії.
РБК-Україна розповідає, як така активність вплинула на позиції сторін, і що очікується далі.
Зміст
- Тиск Трампа на Україну
- Чого хочуть США від України і Росії
- Європа метушиться
Вже завтра, 11 березня, відбудеться зустріч української та американської переговорних команд у Саудівській Аравії. Планується підписати багатостраждальну угоду про корисні копалини, а також обговорити рамки ширшої мирної угоди. Президент України Володимир Зеленський безпосередньо не буде брати участь у переговорах, що не дивно після його гучної перепалки із Дональдом Трампом у Білому домі на позаминулих вихідних. Українську делегацію очолять голова ОПУ Андрій Єрмак, міністр закордонних справ Андрій Сибіга та міністр оборони Рустем Умеров.
Зустрічі передував дуже складний для України тиждень коли команда Трампа посилила тиск на Україну з небаченою силою – як на словах, так і в практичній сфері.
Тиск Трампа на Україну
В понеділок 3 березня низка американських медіа повідомили з посиланням на джерела, що США призупинили всю військову допомогу Україні. При цьому тривалий час офіційного повідомлення з цього приводу не було, що спричинило певне сум’яття в Україні – аж до того, що президент Зеленський у вечірньому зверненні доручив міністру оборони, керівникам розвідок та дипломатам зв’язатись зі своїми відповідниками в США й отримати офіційну інформацію.
Згодом таки підтвердилося, що допомога призупинена. Більше того, США припинили надавати Україні свої деякі розвідувальні дані. Як повідомили джерела CNN, США продовжують ділитися з Україною тими з них, які можуть допомогти її військам захистити себе. Однак скоротили обмін даними, які ЗСУ могли б використовувати для атак проти Росії.
Не допомогла владнати ситуацію і відкрита заява Зеленського у соцмережі X про те, що Україна готова “якнайшвидше сісти за стіл переговорів, щоб наблизити надійний мир”.
“Ніхто не хоче миру більше, ніж українці. Ми з моєю командою готові працювати під сильним лідерством президента Трампа, щоб досягти тривалого миру”, – заявив Зеленський у дописі.
Він висловив готовність “працювати швидко, щоб закінчити війну”. Та запропонував конкретні кроки щодо цього: звільнення полонених, негайне перемир’я в небі і на морі, “якщо Росія зробить те ж саме”.
Це, очевидно, стало реакцією на заяву Трампа, що Зеленський “не готовий до миру за участі Америки”, зроблену після його сварки у Вашингтоні.
Втім, конструктив на словах мало допоміг. У зверненні до Конгресу 4 березня Трамп заявив, що отримав лист від президента України Володимира Зеленського з цього приводу. Як потім з’ясувалося, він мав на увазі вказаний допис у соцмережі Х.
Однак, доступ до розвідданих та надання допомоги так і не було відновлено. Разом з тим, американські посадовці заявляють, що призупинення є тимчасовим, проте рішення за самим президентом США.
Чого хочуть США від України і Росії
Деяке світло на стратегію Трампа в цих умовах пролив спецпредставник президента США з питань України Кіт Келлог.
“Те, що ви бачите зараз, це термінові спроби адміністрації Трампа, щоб посадити обидві сторони за стіл переговорів, щоб досягти мирного врегулювання. А це означає метод батога і пряника щодо обох сторін. Зараз активні рухи від адміністрації (Трампа, – ред.), щоб тиснути на Росію, і очевидно, на Україну також”, – розповів Келлог під час виступу на заході Ради з міжнародних відносин.
За його словами, США намагаються натиснути на Росію за допомогою конфіскації активів та максимальних санкцій щодо російської енергетики. Водночас, за його словами, засобом тиску на Україну є угода щодо корисних копалин.
Від Росії Трамп вже зараз очікує припинення обстрілів. Після чергового удару по Україні 7 березня він чи не вперше використав погрози: “виходячи з того факту, що Росія прямо зараз лупцює Україну на полі бою, я рішуче розглядає широкомасштабні банківські обмеження, санкції та тарифи для Росії”.
Втім, поки що ці заяви залишаються заявами. Паралельно відбувається нормалізація дипломатичних відносин між Білим домом і Кремлем. Зокрема, Путін призначив посла в США.
Щодо України на найближче майбутнє очікування озвучив спецпредставник Трампа з Близького Сходу та Росії Стів Віткофф. За його словами, під час переговорів у Саудівській Аравії можливе обговорення рамок мирної угоди між Україною і Росією.
“Я думаю, що ідея полягає в тому, щоб створити основу для мирної угоди і початкового припинення вогню”, – заявив Віткофф на етапі підготовки зустрічі.
Європа метушиться
Водночас із переговорами між Україною та США і США та Росією Європа намагається напрацювати власну стратегію дій в умовах, коли на безпекову парасольку та захист США все менше сподівань. Переконання, що Америка перестала бути надійним союзником особливо посилилося після сварки Зеленського з Трампом та призупинення допомоги США Україні.
Деякі формальні рішення було ухвалено під час спеціального засідання Європейської Ради у Брюсселі 6 березня. У ньому також брав участь президент України.
На порядку денному було два питання: європейська безпека і підтримка України, але результати виявилися половинчастими. Лідери ЄС погодили План переозброєння Європи, який передбачає мобілізацію 800 мільярдів євро, зокрема, включає кредитування на 150 млрд для оборонних потреб.
Також 26 із 27 держав Євросоюзу погодили декларацію на підтримку України. Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан звично відмовився голосувати за це рішення. У декларації йдеться про підтримку потенційного розміщення миротворців в Україні в межах механізму “Спільної політика безпеки та оборони”. Однак відмова Угорщини голосувати означає, що декларація не увійде до офіційних висновків саміту.
Разом з тим, провалився великий пакет військової допомоги Україні на понад 20 мільярдів євро. Видання Politico з посиланням на одного з європейських дипломатів пише, що обговорення щодо України тривали лише 15 хвилин. Імовірно, надалі нові пакети допомоги розроблятимуться в рамках “коаліції охочих”.
Як і раніше, Європа намагається стати більш активною щодо захисту власних інтересів та підтримки України, однак їй заважає надмірна бюрократія та складні механізми погодження рішень.
При написанні матеріалу використовувались публікації Reuters, AFP, Bloomberg, CNN, Le Figaro, Euractiv, Politico Europe.