Як зазначає редакція Kirovograd, військова ескалація між Ізраїлем та Іраном має потенційно суперечливі наслідки для Росії. У зведенні, оприлюдненому Міністерством оборони Великої Британії у соцмережі X, вказується, що для Москви ситуація водночас відкриває як нові можливості, так і створює додаткові загрози.
У повідомленні йдеться, що Росія не пов’язана зобов’язаннями надати Ірану військову допомогу. Попри те, що у січні 2025 року Москва й Тегеран підписали угоду про стратегічне партнерство, вона не передбачає механізму взаємної оборони. У документі йдеться про співпрацю в безпековій та оборонній сферах, однак без формалізованих зобов’язань, які б зобов’язували Росію втручатися у конфлікти Ірану.
Це відрізняє домовленість із Тегераном від тих, які Москва уклала, наприклад, з Північною Кореєю чи Білоруссю. В останніх містяться чіткі положення про взаємні зобов’язання, зокрема в контексті оборони.
Інформаційна вигода та дипломатичний розрахунок
На тлі триваючої війни проти України Кремль може використати близькосхідну ескалацію як спосіб відвернути увагу міжнародної спільноти. Британська розвідка вважає, що конфлікт Ізраїль – Іран може створити для РФ інформаційний простір для маневру, зміщуючи акценти на інші геополітичні теми. Це потенційно може бути розцінене як дипломатична перевага для Росії у спілкуванні з партнерами.
Водночас британські аналітики підкреслюють, що тривале загострення на Близькому Сході може позначитися на здатності Ірану надалі постачати зброю Москві. У разі повномасштабного протистояння Іран може змінити пріоритети внутрішнього переозброєння на користь власної армії, зменшивши підтримку Росії.
Поставки іранської зброї: ймовірне скорочення
Росія вже отримала від Ірану значну кількість ударних безпілотників, ракет і боєприпасів, які активно застосовуються у війні проти України. Проте будь-яке ускладнення ситуації в регіоні, за оцінками британської сторони, може загрожувати стабільності таких постачань у майбутньому.
У цьому контексті Москва може втратити не лише доступ до важливих партій озброєння, а й змушена буде шукати альтернативні джерела техніки, що вплине на логістику та плани ведення бойових дій.
Намагання впливати через посередництво
Раніше аналітики також зазначали, що російське керівництво намагається позиціонувати себе як потенційного посередника між Іраном та Сполученими Штатами. Водночас експерти наголошують, що на практиці рівень реального впливу Кремля на Тегеран є обмеженим. За оцінкою заступника директора Центру близькосхідних досліджень Сергія Данилова, публічні заяви Москви щодо власної ролі в регіоні не завжди відповідають реальному розкладу сил.