Як зазначає редакція Kirovograd, День вишиванки став не лише святом одягу, а справжнім проявом любові до української культури. Щороку в третій четвер травня тисячі українців одягають вишиванки, щоб показати свою єдність, патріотизм і повагу до національного коріння. Це не державне, але всеукраїнське свято, яке об’єднує людей незалежно від віку, регіону чи соціального статусу. У кожному місті та селі, в Україні та за кордоном, у цей день звучить одна пісня — пісня нашої культури. Вишиванка — не просто одяг, а код нації, захований у візерунках, кольорах і нитках.
Символізм Дня вишиванки
День вишиванки — це не лише гарна нагода вдягнути вишитий одяг, а й глибоке осмислення власної ідентичності. Символіка вишиванки розкриває душу українського народу, в ній закладено захист, силу, любов, пам’ять і надію. У різних регіонах вишиванка має свої орнаменти: на Поліссі переважають геометричні узори, на Поділлі — рослинні мотиви, а на Гуцульщині — яскраві кольори та складні композиції.
Для багатьох українців вишиванка є оберегом. Існує повір’я, що сорочка, вишита руками матері або бабусі, має захисну силу й приносить добру долю. Кольори теж мають значення: червоний — символ любові та крові роду, чорний — землі та родючості, синій — неба і води, зелений — життя.
Окрім захисної функції, вишиванка стала символом національного спротиву та самоусвідомлення. Після Революції гідності вона перетворилася на щоденний маніфест української ідентичності. У важкі часи війни багато українців почали ще більше цінувати цей елемент культури.
Це свято дозволяє кожному згадати своє коріння, побачити в собі частину великої історії та водночас створити власну. Через вишиванку ми передаємо спадок, якому тисячі років, майбутнім поколінням, і водночас — адаптуємо традицію до сучасності.
Завдяки такому символізму вишиванка набуває особливого статусу — не просто вбрання, а коду культурної пам’яті, який ми щороку з гордістю “активуємо”, одягаючи сорочку.
Як святкують День вишиванки
День вишиванки в Україні щороку відзначають у третій четвер травня, і святкування набуває різноманітних форм. У навчальних закладах проводять флешмоби, виставки старовинного одягу, лекції про значення орнаментів. Діти приходять до шкіл у вишиванках, часто співають народні пісні та влаштовують творчі конкурси.
У містах проводять паради вишиванок — це барвисті ходи, де беруть участь тисячі людей у традиційному одязі. Такий парад можна побачити в Києві, Львові, Івано-Франківську та навіть у містах за кордоном. Вишиванка об’єднує не лише українців в Україні, а й діаспору в США, Канаді, Польщі, Німеччині.
Окрім масових подій, багато хто просто одягає вишиванку на роботу чи на навчання, роблячи цей день буденним, але особливим. Компанії та установи охоче підтримують ініціативу, публікуючи фото співробітників у вишиванках у соцмережах. Так створюється ефект “свята всюди”, навіть якщо поруч не проходить хода чи фестиваль.
У соцмережах шириться флешмоб #деньвишиванки, де користувачі публікують свої фото в улюблених вишиванках. Це сучасний спосіб поширення традиції — молодь активно долучається до нього, використовуючи інтернет як майданчик для популяризації.
Також до святкування долучаються українські військові, які часто отримують вишиванки як подарунок від волонтерів. Цей жест символізує зв’язок тилу з фронтом, культури з боротьбою, пам’яті з майбутнім. Адже навіть на передовій вишиванка — це не просто сорочка, а символ дому.
Історія Дня вишиванки
Історія свята почалася не так давно, але вже стала невід’ємною частиною сучасної культурної традиції. Ідея заснування Дня вишиванки з’явилася у 2006 році завдяки студентці Чернівецького національного університету Лесі Воронюк. Вона запропонувала однокурсникам прийти на пари у вишиванках, і ця ідея вразила її простотою та водночас глибинним змістом.
Спочатку ініціативу підтримали лише кілька десятків студентів і викладачів, але вже за рік подія поширилася на інші університети, а згодом — на всю країну. Важливо, що свято від самого початку мало аполітичний характер і не прив’язувалося до жодної конфесії чи ідеології.
У 2010-х роках День вишиванки набув національного масштабу. З кожним роком дедалі більше людей приєднувалося до акції. Після початку російської агресії 2014 року та особливо після повномасштабного вторгнення у 2022 році, значення свята посилилося. Вишиванка стала не просто національним символом, а однією з форм культурного спротиву.
У 2015 році свято вийшло за межі України — його почали відзначати у понад 60 країнах світу. Українська діаспора, студенти, дипломати, військові та навіть іноземці одягають вишиванки, аби підтримати український народ і показати солідарність. Відтоді День вишиванки став неформальним міжнародним святом української культури.
Нині це свято відзначають не лише у вигляді парадів та флешмобів, а й через виставки, лекції, концерти, ярмарки ручної роботи. Все це підтримує інтерес до національної культури, заохочує вивчення символіки та навіть сприяє розвитку української моди. Молоді дизайнери створюють сучасні інтерпретації вишиванок, об’єднуючи традицію та стиль.
Таким чином, історія Дня вишиванки — це приклад того, як проста ініціатива може перетворитися на масштабний культурний феномен, що об’єднує націю та світ навколо ідеї краси, спадщини й гідності.
Рекомендуємо прочитати про те, які свята ми святкуємо у травні: державні та церковні свята в Україні за календарем.