Центр рекрутингу. Фото: Nataliia Kalmykova
Рекрутинг – добровільний набір на військову службу і дуже схожий на прийом на цивільну роботу.
Останні новини з міжнародної арени без перебільшень викликають занепокоєння. Очевидно, гарантії безпеки для України поки виглядають дуже непевно.
Український центр безпеки та співпраці заспокоює: у 2022-му ситуація була значно гіршою, але завдяки Силам оборони та згуртованості суспільства ми вистояли навіть без західної зброї. Сьогодні ми вже не самі, але покладатися маємо досі в першу чергу на власну армію.
Сили оборони потребують вмотивованих і добре навчених фахівців. Тому Міноборони активно розвиває систему добровільного долучення до війська – рекрутингу.
Розвінчуємо міфи, які досі існують щодо рекрутингу, та розповідаємо, де дивитися військові вакансії (навіть якщо ви вже отримали повістку).
Міф 1. Рекрутинг – це те ж саме, що й мобілізація
Спростування: мобілізація – це примусовий процес, а рекрутинг – добровільний і дуже схожий на прийом на цивільну роботу. Роботодавець – військовий підрозділ – публікує вакансії і зацікавлений у тому, щоб знайти у команду людей, які її справді підсилять.
Завдяки рекрутингу можна знайти ту посаду у війську, яка відповідатиме вашим навичкам, досвіду та інтересам. У результаті ви маєте роботу, можливості для кар’єрного зростання, гідне забезпечення, а бригада – вмотивованого фахівця.
Міф 2. У Центрі рекрутингу можна отримати повістку
Спростування: Центри рекрутингу, які створило Міністерство оборони, – це цивільні установи. Територіальні центри комплектування не мають жодного доступу до даних цих центрів.
Рекрутери, які там працюють, зацікавлені в тому, щоб допомогти вам знайти вакансію, яка підійде найкраще.
Контакти та адреси Центрів рекрутингу можна перевірити тут. Звернутися онлайн теж можна.
Міф 3. Жінок у військо не беруть
Спростування: дедалі більше жінок хочуть долучитися до Сил оборони. За останніми даними від Міноборони, 21% кандидатів у Центрах рекрутингу – саме жінки.
Міф 4. Я відкрию сайт із вакансіями, а потім мене вирахують за IP-адресою і змусять долучитися до війська
Спростування: якщо ви подивитеся вакансії або навіть прийдете до фізичного Центру рекрутингу, це ні до чого вас не зобов’язує. Ви можете навіть пройти співбесіду і після неї відмовитися від пропозиції, якщо вам не сподобається зарплата або командир.
Міф 5. Підрозділи шукають лише піхотинців
Спростування: у війську потрібні люди різних спеціальностей. Це і бухгалтери, і SMM-менеджери, і водії.
Наприклад, тут можна подивитися вакансії легендарної 93-тьої бригади “Холодний Яр”: там якраз шукають військових у батальйон безпілотних систем “Чорний ворон”. Потрібні пілоти БПЛА, інженери та IT-фахівці.
Міф 6. Рекрутинг – це дуже довго і складно
Спростування: Вся процедура схожа на звичайний найм на роботу. Потрібно звернутися до Центру рекрутингу чи підрозділу, обрати вакансію та пройти співбесіду. Якщо ви одне одному підходите, командир частини надасть вам рекомендаційний лист.
Також упродовж усього шляху вам допомагатиме рекрутер. Він підкаже, як зібрати всі необхідні документи та де пройти військово-лікарську комісію. Рекрутери супроводжують майбутніх бійців аж до моменту потрапляння у підрозділ.
Міф 7. Рекрутів без навчання направлять на передову
Спростування: підрозділ зацікавлений у тому, щоб якнайкраще навчити своїх бійців. Тому кандидатів направляють на проходження базової загальновійськової підготовки (БЗВП) на базі навчального центру або військової частини, до якої вони рекрутуються. Після цього може бути ще спеціальна підготовка залежно від обраної військової спеціальності, якщо в цьому є потреба.
Міф 8. Якщо отримав повістку, то вже пізно
Спростування: зовсім ні, з повісткою можна прийти і в Центр рекрутингу або звернутися до підрозділу. Рекрутери підкажуть, що робити, та нададуть інформацію про доступні вакансії. Але це не стосується тих, хто вже пройшли ВЛК та готуються до розподілу у військову частину.
Раніше ми писали, скільки можна заробити за рік, уклавши контракт із ЗСУ у 18-24 роки.