В українських кінотеатрах стартував прокат документального фільму «Кузьма: Страшно веселий», присвяченого Андрію Кузьменку — музиканту, письменнику, телеведучому та багаторічному фронтмену гурту «Скрябін». Автори стрічки зібрали рідкісні архівні записи, інтерв’ю, концертні відео та спогади людей, які знали Кузьму особисто. Повідомляє сайт Kirovograd з посиланням на ВВС.
17 серпня 2026 року Андрію Кузьменку мало б виповнитися 58 років. Музикант загинув 2 лютого 2015 року в автомобільній аварії. Новий фільм показує його не лише як відомого артиста, а й як людину, яка пройшла шлях від експериментальної музики у Новояворівську до статусу однієї з найбільш упізнаваних постатей українського шоу-бізнесу.
Фільм про Кузьму створили автори стрічки про Назарія Яремчука
Режисером «Кузьма: Страшно веселий» став Артем Григорян, продюсером — Максим Сердюк. Раніше вони працювали над документальним проєктом, присвяченим Назарію Яремчуку.
За словами Григоряна, ідея окремої картини про Андрія Кузьменка виникла ще після концерту його пам’яті у 2015 році, де майбутній режисер стрічки працював оператором.
Важливу роль у створенні фільму відіграла родина Кузьми. Близькі музиканта відкрили для команди великий приватний архів із фотографіями та відеозаписами, значна частина яких раніше публічно не демонструвалася.
У стрічці про Андрія Кузьменка розповідають його дружина Світлана Бабійчук, донька Барбара, батько музиканта, друзі, колишні учасники «Скрябіна» та українські артисти, з якими він працював у різні періоди.
Невідомі записи показують молодого Кузьму та перші роки «Скрябіна»
Окремий акцент автори зробили на юності Кузьменка та формуванні першого складу гурту «Скрябін». У фільмі використані архівні матеріали 1990-х років, які показують перші музичні експерименти колективу, репетиції та виступи у Новояворівську.
Глядачам розповідають про запис альбому «Чуєш біль», про перші спроби музикантів знайти власне звучання та про середовище, в якому формувався майбутній гурт.
Сам Кузьма в архівних інтерв’ю згадував, що він та його друзі були буквально одержимі музикою. Їхні поїздки до Німеччини він пізніше описував із властивою йому самоіронією. Саме такі подорожі згодом стали частиною історій, які лягли в основу книжки «Я, “Побєда” і Берлін».
Стрічка побудована так, що значну частину власної біографії Кузьма фактично розповідає сам — через фрагменти старих інтерв’ю, телеефірів, концертів і домашніх відео.
Від стоматології та армії до сцени «Червоної рути»
Фільм охоплює не лише музичну кар’єру Андрія Кузьменка. Автори згадують його службу в радянській армії та навчання, пов’язане зі стоматологією.
Одна з історій стосується фестивалю «Червона рута», вихід на велику сцену якого був для молодого музиканта серйозним випробуванням. Кузьма розповідав, що перед фестивалем домовився з матір’ю: якщо не отримає жодної нагороди, залишить музику та повернеться до медицини.
Втім, із фестивалю він повернувся з відзнакою, і музична історія «Скрябіна» продовжилася.
Через такі епізоди фільм одночасно показує біографію самого Кузьми та трансформацію української музичної сцени у 1990-х і на початку 2000-х років.
Як змінювалося звучання гурту «Скрябін»
Автори простежують еволюцію «Скрябіна» від андеграундного та експериментального колективу до гурту, який регулярно з’являвся на телебаченні, радіо й великих концертних майданчиках.
У стрічці згадуються ранні роботи «Хробак» та «Птахи повернулися», які різко відрізнялися від пізніших, доступніших для масового слухача альбомів «Добряк» і «Радіо Любов».
Разом із музикою змінювався й статус самого Кузьми. У фільмі показано період, коли він заробляв таксуванням і торгівлею одягом, а також його подальше перетворення на популярного телеведучого та одну з найпомітніших персон українського шоу-бізнесу.
Переїзд до Києва в середині 1990-х Кузьменко згадував як складний етап. Він порівнював себе з хлопцем із маленького міста, який опинився у значно більшому та незнайомому середовищі.
У фільмі багато гумору та історій друзів Кузьми
Гумор став однією з ключових складових документальної картини. Люди, які багато років спілкувалися з Кузьменком, згадують його постійну схильність жартувати, вигадувати історії та іронізувати над собою й навколишніми подіями.
Серед героїв стрічки — Ірина Білик. Співачка розповідає про свій перший великий всеукраїнський тур 1995 року, під час якого тоді ще маловідомий «Скрябін» виступав перед її концертами.
Згодом Кузьма та Білик записали композицію «Мовчати», яка вийшла у 2003 році та стала одним із найвідоміших українських дуетів того періоду.
У стрічці Білик також згадує, що незадовго до загибелі Кузьменко запропонував їй записати ще одну спільну пісню. Реалізувати задум музиканти не встигли.
Розпад першого складу «Скрябіна» показали без прикрашання
Окремою темою картини став період, коли популярність «Скрябіна» швидко зростала, але всередині колективу накопичувалися конфлікти.
Друзі та близькі Андрія Кузьменка відверто говорять про вплив слави на музиканта та про суперечності, які зрештою призвели до змін у першому складі гурту.
Зі «Скрябіна» пішли Сергій Гера, відомий як Шура, та Ростислав Домішевський — Ростик. Автори фільму намагаються реконструювати обставини конфлікту та показати позиції людей, які були безпосередніми учасниками тих подій.
Стрічка не обмежується констатацією розпаду колективу, а порушує питання, чому музиканти, які разом починали кар’єру, зрештою розійшлися.
Політичні концерти Кузьми також увійшли до фільму
Автори «Кузьма: Страшно веселий» не оминули один із найбільш суперечливих періодів біографії артиста — його участь у концертах та кампаніях, пов’язаних із політичними силами.
В архівних інтерв’ю Кузьменко пояснював, що не став би виступати на підтримку ідеологій, які вважав неприйнятними. Наприкінці 1990-х «Скрябін», зокрема, брав участь у кампанії «Партії зелених».
За словами музиканта, тоді участь артистів у політичних концертах була поширеною практикою, а сам гурт потребував грошей. Для кампанії також підійшла вже написана композиція «Танець пінгвіна».
Пізніше «Скрябін» співпрацював із «Командою озимого покоління». У цей період з’явився альбом «Озимі люди». Політична сила не потрапила до Верховної Ради, однак низка композицій із платівки продовжила самостійне життя та стала відомою серед слухачів.
Участь у кампанії Януковича стала одним із найболючіших епізодів
Найбільше дискусій викликала участь Андрія Кузьменка в агітаційному турі Віктора Януковича під час президентської кампанії 2004 року.
У фільмі використаний архівний фрагмент, де Кузьма пояснює свою позицію небажанням безладів і насильства. Водночас значна частина його друзів і знайомих у той період підтримувала Віктора Ющенка.
Після виборчої кампанії музикант неодноразово повертався до цієї теми у своїх інтерв’ю. Він стверджував, що перебував під тиском через роботу на телебаченні та залежав від заробітку.
Родичі Кузьменка у стрічці говорять, що після цього на його адресу надходили погрози, а самого артиста почали публічно асоціювати з антимайданними поглядами, хоча сім’я заперечує таку характеристику.
Світлана Бабійчук згадує, що ця ситуація стала для чоловіка важким особистим досвідом. Після неї Кузьма заявляв, що більше не хоче виступати на концертах політичного характеру.
Кузьма скаржився, що українські пісні вважали «неформатом»
Ще одна тема документальної картини — становище україномовної музики на радіо у період активної кар’єри «Скрябіна».
У старих записах Кузьменко говорить, що навіть після досягнення широкої популярності його пісні не завжди потрапляли в радіоефіри. Однією з причин він називав небажання станцій ставити композиції українською мовою та визначення такої музики як «неформатної».
Фінальна частина картини нагадує, що ситуація з музикою «Скрябіна» після смерті Андрія Кузьменка змінилася — його композиції регулярно звучать на українських радіостанціях.
Павло Гудімов назвав стрічку трагікомедією
Після одного з показів фільм прокоментував галерист і колишній учасник «Океану Ельзи» Павло Гудімов. Він порівняв роботу Артема Григоряна та Максима Сердюка з іншою документальною картиною про українських музикантів — «Океан Ельзи: Спостереження Шторму».
За словами Гудімова, фільми суттєво відрізняються за способом подачі матеріалу. Серед головних особливостей «Кузьма: Страшно веселий» він виділив відвертість, живу лексику героїв та загальний емоційний темп.
Гудімов назвав картину трагікомедією — історією, у якій гумор постійно сусідить із драматичними подіями з життя музиканта.
Дружина Андрія Кузьменка Світлана Бабійчук після перегляду сказала, що найбільше шкодує про те, що сам Кузьма не може побачити готовий фільм.
Вона припустила, що, якби музикант міг оцінити роботу команди, його реакція могла б прозвучати у характерній для нього манері: «Ну ви, чуваки, даєте».
Читайте также: вийшов трейлер «Джуманджі: Відкритий світ»: дата прем’єри фільму