Харчове отруєння у дитини: перша допомога та небезпечні симптоми

Харчове отруєння у дитини найчастіше проявляється нудотою, блюванням, діареєю, болем у животі, слабкістю та підвищенням температури. Як зазначає редакція Kirovograd, у такій ситуації батькам важливо не експериментувати з ліками, а насамперед оцінити загальний стан дитини та запобігти втраті рідини. Основна небезпека полягає не лише в токсинах або інфекції, а у швидкому зневодненні, яке в дітей розвивається значно швидше, ніж у дорослих. Особливо уважно потрібно стежити за немовлятами, дітьми до п’яти років і пацієнтами з хронічними захворюваннями. У легких випадках стан можна контролювати вдома, але існують симптоми, за яких потрібна термінова медична допомога. Нижче пояснюємо, що робити при харчовому отруєнні у дитини, чим її поїти, коли годувати та яких помилок не можна припускатися.

Як розпізнати харчове отруєння у дитини

Симптоми можуть виникнути через кілька годин або навіть через декілька днів після вживання зараженої їжі — це залежить від збудника та кількості токсину. Найчастіше захворювання починається раптово: дитина скаржиться на нудоту, спазми в животі, слабкість, після чого з’являються блювання або рідкі випорожнення. Іноді підвищується температура, виникає головний біль, озноб та відмова від їжі. Подібні прояви можливі й при вірусному гастроентериті, апендициті, кишковій інфекції або іншому гострому стані, тому встановлювати діагноз лише за одним симптомом небезпечно. Типовими ознаками харчових захворювань вважають діарею, біль або спазми в животі, нудоту, блювання та гарячку.

Основні симптоми:

• нудота та повторне блювання;
• водянисті або часті рідкі випорожнення;
• переймоподібний біль у животі;
• підвищена температура;
• слабкість, сонливість, відсутність апетиту;
• головний біль, озноб, холодний піт;
• сухість у роті та сильна спрага.

Не кожен біль у животі після їжі є отруєнням. Якщо біль посилюється, локалізується справа внизу або дитині важко рухатися, необхідний огляд лікаря.

Перша допомога при отруєнні: покрокова інструкція

Перші дії мають бути спокійними та послідовними. Не потрібно намагатися будь-якою ціною зупинити блювання або діарею: таким способом організм може позбуватися збудника та токсинів. Головне завдання — не допустити зневоднення, контролювати свідомість, дихання, температуру й частоту сечовипускання. Якщо дитина не може пити, втрачає свідомість, має судоми або проблеми з диханням, слід негайно телефонувати 103. У решті випадків перша допомога при отруєнні у дітей починається з правильної регідратації.

1. Припиніть давати їжу, яка могла спричинити отруєння, і збережіть її упаковку або залишки.
2. Посадіть дитину або покладіть її на бік, якщо блювання повторюється.
3. Після блювання прополощіть рот водою та зачекайте приблизно 5–10 хвилин.
4. Почніть давати розчин для оральної регідратації маленькими порціями.
5. Пропонуйте по кілька ковтків або по 1–2 чайні ложки кожні кілька хвилин.
6. Виміряйте температуру та запишіть час появи симптомів.
7. Порахуйте приблизну кількість епізодів блювання, діареї та сечовипускання.
8. Зателефонуйте сімейному лікарю або педіатру, якщо симптоми виражені чи дитина мала.

«При дитячому отруєнні вирішальне значення має не кількість випитої рідини за один раз, а регулярність її надходження».

Якщо після кількох ковтків дитину знову знудило, потрібно зробити коротку паузу й продовжити випоювання ще меншими порціями. Велика склянка води, випита залпом, нерідко провокує нове блювання.

Чим поїти дитину та як запобігти зневодненню

Під час блювання й діареї організм втрачає не тільки воду, а й натрій, калій та інші електроліти. Тому звичайна вода корисна, але при значних втратах рідини вона не завжди забезпечує необхідне відновлення солей. Найкращим вибором є аптечний розчин для оральної регідратації, приготований точно за інструкцією виробника. Всесвітня організація охорони здоров’я вказує, що розчини оральної регідратації допомагають запобігати та лікувати зневоднення, спричинене діареєю. Розводити порошок у меншій кількості води, додавати додатковий цукор або змінювати пропорції не можна.

Ознаки, які можуть вказувати на зневоднення у дитини:

• сухі губи, язик і слизові оболонки;
• відсутність сліз під час плачу;
• рідке сечовипускання або темна сеча;
• запалі очі;
• холодні кисті та стопи;
• виражена млявість або незвична дратівливість;
• прискорене дихання чи серцебиття;
• у немовляти — запале тім’ячко.

Діти та немовлята належать до груп із підвищеним ризиком зневоднення. Небезпечними ознаками є сонливість, сухість у роті, зменшення сечовипускання, відсутність сліз і запалі очі.

Коли можна годувати дитину після отруєння

Тривале голодування не прискорює одужання. Якщо блювання припинилося, дитина нормально п’є і просить їсти, можна поступово повертати звичні продукти невеликими порціями. Їжа має бути простою, нежирною та знайомою для дитини. Не потрібно змушувати її з’їдати повну тарілку — протягом перших годин рідина важливіша за калорії. У немовлят зазвичай продовжують грудне вигодовування, але при тяжкому стані режим годування необхідно погодити з педіатром.

На початку можна запропонувати:

• рисову, гречану або вівсяну кашу;
• картопляне чи овочеве пюре;
• банан;
• запечене яблуко;
• сухар або підсушений хліб;
• легкий суп;
• відварене нежирне м’ясо, якщо з’явився апетит.

Тимчасово краще обмежити:

1. жирну та смажену їжу;
2. ковбаси, копченості й напівфабрикати;
3. солодощі та кремові десерти;
4. фастфуд;
5. гострі соуси;
6. газовані напої;
7. непастеризоване молоко та продукти сумнівної свіжості.

Апетит може відновлюватися поступово. Значно важливіше, щоб дитина пила, мочилася та ставала активнішою.

Які ліки не можна давати самостійно

Поширена помилка — лікувати дитину препаратами, які залишилися в домашній аптечці після хвороби дорослого. Протидіарейні засоби, антибіотики, протиблювотні препарати та кишкові антисептики мають вікові обмеження й конкретні показання. Наприклад, деякі засоби, що пригнічують перистальтику кишківника, не підходять дітям і можуть бути небезпечними при бактеріальній інфекції. Антибіотики потрібні далеко не при кожному харчовому захворюванні, а невиправдане застосування ускладнює діагностику та підвищує ризик побічних реакцій. Будь-які ліки при харчовому отруєнні у дітей потрібно узгоджувати з лікарем.

Без призначення педіатра не варто давати:

• антибіотики;
• лоперамід та аналогічні протидіарейні препарати;
• протиблювотні засоби;
• ферменти «для профілактики»;
• марганцівку;
• спиртові настоянки;
• дорослі комбіновані препарати;
• великі дози сорбентів.

Не можна навмисно викликати блювання, особливо в маленької, сонливої або непритомної дитини. Також не слід промивати шлунок удома великою кількістю води: це створює ризик потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи. Окрема обережність потрібна, якщо дитина могла проковтнути побутову хімію, ліки, батарейку, алкоголь або невідому речовину — це вже не звичайне харчове отруєння, а підстава для негайного виклику екстреної допомоги.

Коли потрібно терміново звертатися до лікаря

Вік дитини має принципове значення. У немовляти навіть кілька епізодів блювання або діареї можуть швидко призвести до значної втрати рідини. Не варто чекати до ранку, якщо стан погіршується, дитина не реагує як зазвичай або не може пити. Кров у випорожненнях, висока температура, постійний біль і неврологічні симптоми потребують професійної оцінки. CDC рекомендує звертатися по допомогу при кривавій діареї, тривалих симптомах, високій температурі, частому блюванні та ознаках зневоднення.

Негайно телефонуйте 103 або їдьте до лікарні, якщо:

• дитина втратила свідомість або її важко розбудити;
• виникли судоми, сплутаність свідомості чи різка слабкість;
• є утруднене дихання або посиніння губ;
• блювотні маси містять кров або мають зелений колір;
• у випорожненнях з’явилася кров;
• дитина не може втримати навіть кілька ковтків рідини;
• сечовипускання відсутнє тривалий час;
• біль у животі сильний, постійний або посилюється;
• шкіра стала блідою, мармуровою, холодною;
• з’явилися порушення зору, ковтання, мовлення чи м’язова слабкість;
• симптоми виникли після грибів, домашніх консервів, в’яленої риби або невідомої їжі.

Порушення зору, сухість у роті, утруднене ковтання, мовлення, м’язова слабкість і відчуття нестачі повітря можуть бути ознаками ботулізму. За такої підозри допомога має бути невідкладною.

«Чим молодша дитина, тим нижчим має бути поріг для звернення по медичну допомогу».

Що повідомити лікарю

Чітка інформація допомагає швидше оцінити ризики та визначити необхідність аналізів або госпіталізації. Перед дзвінком запишіть, коли почалися симптоми, що дитина їла протягом попередніх днів і чи захворів хтось іще. Не викидайте упаковку підозрілого продукту, чек із магазину або залишки їжі, якщо це можна безпечно зберегти окремо. CDC також радить записати продукти, які людина вживала протягом тижня до появи симптомів, оскільки винною не завжди є остання з’їдена страва. Водночас не потрібно самостійно відвозити їжу до лабораторії без вказівки медиків.

Підготуйте такі дані:

• вік і приблизну вагу дитини;
• час початку симптомів;
• кількість епізодів блювання та діареї;
• максимальну температуру;
• час останнього сечовипускання;
• перелік продуктів, які дитина їла;
• інформацію про інших хворих у сім’ї;
• назви ліків, які вже були дані;
• хронічні захворювання та відомі алергії.

Як не заразити інших членів сім’ї

Те, що батьки називають харчовим отруєнням, іноді виявляється вірусною або бактеріальною кишковою інфекцією, здатною передаватися іншим людям. Тому хворій дитині бажано виділити окремий рушник, посуд і, за можливості, окремий санвузол. Руки необхідно мити водою з милом після туалету, зміни підгузка, прибирання блювотних мас і перед приготуванням їжі. Спиртовий антисептик не завжди замінює повноцінне миття рук, особливо при деяких кишкових вірусах. Поверхні, яких часто торкаються, потрібно регулярно очищати відповідним побутовим дезінфекційним засобом.

Практичні правила:

1. Не дозволяйте хворій дитині ділитися їжею та напоями.
2. Періть забруднений одяг і постіль окремо за максимально допустимої температури.
3. Не готуйте їжу для інших одразу після прибирання блювотних мас.
4. Ретельно мийте унітаз, ручки, змішувачі та поверхні у ванній.
5. Не відправляйте дитину до школи або садка, поки тривають блювання чи діарея.
6. Не використовуйте один рушник для всієї родини.

Як запобігти повторному отруєнню

Найефективніша профілактика починається не з ліків, а з температури зберігання продуктів, чистих рук і розділення сирої та готової їжі. Дітям до п’яти років небезпечніше вживати недостатньо термічно оброблене м’ясо й яйця, непастеризоване молоко, м’які сири з непастеризованої сировини та немиті овочі й фрукти. Готові страви не повинні довго залишатися без холодильника, особливо влітку або в теплому автомобілі. Домашні консерви зі здутими кришками, підозрілим запахом чи помутнінням потрібно викидати, не куштуючи. Дітям також не слід давати дикорослі гриби.

Контрольний список для батьків:

• мити руки перед приготуванням їжі;
• використовувати різні дошки для сирого м’яса й готових продуктів;
• добре просмажувати м’ясо, рибу та яйця;
• мити овочі, ягоди, зелень і фрукти;
• перевіряти термін придатності;
• швидко охолоджувати готові страви;
• не купувати їжу в місцях без належних умов зберігання;
• не давати дитині продукти з порушеною упаковкою;
• не зберігати приготовлену їжу «на око» надто довго;
• брати в дорогу термосумку з холодовими елементами.

Головне, що мають пам’ятати батьки

У більшості легких випадків харчове отруєння у дітей минає за умови правильного випоювання, спостереження та поступового повернення до їжі. Проте універсальної домашньої таблетки від отруєння не існує. Найважливішими показниками є здатність дитини пити, частота сечовипускання, рівень активності, температура та відсутність крові у блювоті чи випорожненнях. Немовлята й діти раннього віку потребують особливо пильного контролю. Якщо батьки сумніваються у тяжкості стану, безпечніше зв’язатися з педіатром, ніж чекати подальшого погіршення.

Правильна тактика при отруєнні проста: маленькі порції регідратаційного розчину, жодного самолікування сильнодіючими препаратами та швидка реакція на небезпечні симптоми.

Читайте також: ознаки гормонального збою у жінок: симптоми та лікування